аналізувати його будову, тобто звертати увагу на те, як по­чинається текст, як завершується, відзначати логічний зв’язок між окремими мікротемами, реченнями, абзацами, знаходити ключові слова, повтори, синоніми, визначати основний тип мо­влення (розповідь, опис, роздум).

Часто виникають запитання, чи можуть учні робити запи­си, щоб краще запам’ятати почуте?

Після (а не під час) першого слухання можна порадити шко­лярам на чернетці записати слова, словосполучення, які їм ви­далися особливо виразними, яскравими.

Під час повторного слухання, коли повідомляється завдан­ня, пов’язане з видом переказу (докладний, стислий, вибірко­вий) і характером критичного осмислення тексту, учні уточню­ють, чи правильно запам’ятали послідовність тексту; звертають увагу на фактичний бік (дати, імена, місце дії, події та ін.); ви­значають часові, причинно-наслідкові зв’язки, на які не звер­нули уваги під час першого слухання; відзначають виражальні прийоми, використані автором. Вони можуть щось занотува­ти, проте вчителеві слід наголосити, щоб школярі не намага­лися записати багато. В робочих матеріалах можуть бути за­нотовані ключові слова, словосполучення, що підкреслюють своєрідність авторського стилю, оцінку зображуваного в тек­сті, ставлення до нього, можливе використання умовних гра­фічних позначень тощо.

Необхідність у третьому слуханні може виникнути тоді, коли загальний задум автора, складний синтаксис, глибокий підтекст не сприймаються відразу і потребують значної уваги учнів. Під час третього слухання достатньо звернутися до ок­ремих фрагментів тексту, що важко сприймаються учнями, до складних синтаксичних конструкцій, використаних автором виражальних прийомів та мовних засобів.

Особливої уваги потребує та частина роботи, яка починаєть­ся після переказування. Створюючи невеликий твір (його об­сяг для старшокласників може бути 1—1,5 сторінки (для уч­нів шкіл з російською мовою навчання — до однієї сторінки), учень повинен продумати початок тексту, висловити свої пог­ляди, думки, почуття. З цією метою і в процесі виконання навчальних переказів, і під час підготовки до державної під­сумкової атестації варто запропонувати школярам лексичний матеріал, що містить слова, словосполучення, мовленнєві зво­роти, які їм допоможуть під час оформлення власних вислов­лювань. Наприклад: На мою думку…; по-моєму…; я вважаю…; я переконаний…; мені хочеться зробити висновок…; я передба­чаю, що…; я можу з упевненістю сказати (стверджувати)…; деякі сумніви в мене виникають, коли…; я поділяю погляди…; не можна не погодитися з поглядом (думкою автора, героя)…; вважаю за доцільне…; такий погляд підлягає сумніву…; такетвердження є хибним, бо…; я поділяю (не поділяю) погляди ав­тора (героя).