ОБЖ

Підліток у криміногенних обставинах

Криміногенна ситуація — це ситуація підвищеного ризику виникнення кримінального злочину проти суспільства та особистості. Зазвичай вона можлива у кримінальних зонах, до яких належать: вокзали, парки і місця масового скупчення людей, дискотеки, нічні клуби і ресторани, готелі, дальні поїзди тощо. Однак найкриміногеннішими місцями сьогодні вважають, на жаль, під’їзди великих будинків. Одне з найпоширеніших видів правопорушень — хуліганство, тобто здійснення умисних дій, що грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства.
Результатом здійснення злочинів є збудження карної справи. Мотивами до збудження карної справи є:
• заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;
• повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, що затримали підозрювану особу на місці споєння злочину або з речовими доказами;
• явка з повинною;
• повідомлення, опубліковані у пресі;
• безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Щоб не стати жертвою, необхідно дотримуватись елементарних правил.

Заходи запобігання криміногенним ситуаціям

1) Не ходіть по вулиці поодинці в темний час доби. Якщо вам необхідно йти темною дорогою, перед виходом зателефонуйте додому, щоб ваші близькі могли вас зустріти. Вико­ристовуйте ритми життя свого мікрорайону. Ви можете розрахувати свій шлях так, щоб він збігся із закінченням сеансу у найближчому кінотеатрі або з приїздом електрички;
2) йдіть спокійно і впевнено;
3) намагайтеся не привертати до себе увагу коштовними прикрасами. Якщо ви наперед знаєте, що підете у темряві, вдягніться звичайно і зручно;
4) вибирайте маршрут не короткий, а безпечний, не спокушаючи себе бажанням проскочити прохідними дворами або під’їздами;
5) уникайте місць, де найбільш вірогідна зустріч із людиною, що уособлює небезпеку. Це стосується неосвітлених вулиць, підворіть, під’їздів і дальніх кутків у парках. Але злочинці рідко нападають на людей, якщо знають, що потенційній жертві хтось може прийти на допомогу. Отже, якщо уникнути небезпечних місць не вдається, намагайтеся не бути там наодинці;
6) не позбавляйте себе інформації про те, що відбувається навколо. Щоб небезпека не підкралась раптово, не мрійте по дорозі, не оглушуйте себе навушниками плеєра;
7) ніколи і ні за яких обставин не сідайте в машину до незнайомих або малознайомих людей; не заходьте у чужі будинки і квартири, навіть якщо вас будуть переконливо запрошувати;
8) підходячи до під’їзду будинку, будьте максимально зосереджені та обережні. Завжди майте із собою кишеньковий ліхтарик і свисток. Відчинивши двері під’їзду, переконайтеся, що там нікого немає, і тільки після цього заходьте;
9) очікуючи ліфт, стійте не перед дверима, а з боку, спиною до стіни. Не заходьте до ліфта з незнайомими людьми. Якщо це все ж трапилось, не повертайтеся до них спиною, а спостерігайте за їхніми діями.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх

Суб’єкт злочину — це особа, що досягла на момент скоєння злочину певного віку: шістнадцяти або чотирнадцяти років. Вік суб’єкта злочину є не тільки критерієм нижчої вікової межі, з якої можлива кримінальна відповідальність, але й обставиною, яка визначає характер і ступінь кримінальної відповідальності неповнолітніх, тобто осіб, яким на час скоєння злочину не виповнилося 18 років.

До особливостей кримінальної відповідальності для неповнолітніх можна віднести

1) Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру;
2) види покарань, які застосовуються до неповнолітніх;
3) звільнення неповнолітніх від відбування покарання. Ці особливості виходять із психологічної характеристики цього віку: нестійкості психічних процесів, відсутності достатнього життєвого досвіду, знань, навичок соціальної поведінки, що призводить до нездатності повністю усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпеку такого складного соціального явища, як злочин, давати адекватну оцінку своїм вчинкам.

Права людини

Для забезпечення безпеки життєдіяльності держава піклується про раціональне використання природних ресурсів, захист навколишнього середовища, захист життя, здоров’я, свободи, майна своїх громадян, здійснює конт-роль за виконанням урядових розпоряджень, дотриманням законів і вимог щодо фінансових взаємин громадян, підприємств і організацій з дер­жавою.
В Україні джерелами права на безпечні умови життєдіяльності, що містять правові норми, є такі документи: Конституція України, Закон України.
Крім цього, існують постанови Верховної Ради України, накази і розпорядження Президента, інструкції, методики і правила різних галузей, рішення й акти місцевих референдумів, органів місцевого самоврядування і держ-адміністрацій, органів управління.
Відповідно до Конституції України, всі люди вільні й рівні, мають право на життя, працю, відпочинок, недоторканність, володіти і розпоряджатися своєю власністю, мають право на страйк, на житло, охорону здоров’я, освіту, правову допомогу тощо.
У Конституції використано рекомендації міжнародних документів.
Права громадянина містять у собі фізичні, особисті, культурні, економічні, політичні права людини та права її як громадянина.
Серед прав людини варто назвати як права, необхідні для фізичного існування людини, задоволення її біологічних і матеріальних потреб (право на життя, вибір місця проживання, житло, медичне обслуговування, відповідний рівень матеріального забезпечення), так і інші:
• право на честь і гідність, свободу совісті, переконань, збереження своєї індивідуальності;
• право на навчання, освіту, доступ до духов-них цінностей, навчання рідною мовою, користування досягненнями культури, мистецтва;
• право на власність, отримання професії, працю, справедливу оплату праці, відпочинок, дозвілля;
• право на громадянство, участь у державному і громадському житті, право обирати й бути обраним, право на державний захист від порушення прав людини.
Кримінальне законодавство України складається із кримінальних законів, які зведені у Кримінальний кодекс. Протягом 40 років за минулий період КК доповнювався і змінювався.