Глибокі знання з мови, досконале володіння нею — одна з ознак високої культури й освіченості людини. Школа виховує в учнів любов та інтерес до рідного слова, навчає їх розуміти його красу й силу, практично користуватися невичерпними багатствами мови.
Учні повинні вміти вільно, логічно, грамотно висловлювати свої думки і почуття, описувати почуте і побачене, вміти самостійно мислити. Вміння зв’язно викладати свої думки — одна з головних вимог при написанні переказів і творів. Школярі повинні володіти навичками роботи з текстом. Розвиток писемної мови учнів — це вдосконалення їх мислення, інтересів, переконань, уявлень — загалом, особистості. Перекази відіграють велику роль у підвищенні спостережливості, розвивають здібності критично оцінювати навколишню дійсність, виробляти вміння виділяти суттєве, головне, робити відповідні висновки.
Переказуючи тексти різних жанрів, учні навчаються додержуватись часової послідовності у викладі, добирати характерні деталі й описувати їх у зв’язку з цілим об’єктом, висловлювати власні думки стисло, чітко і ясно.
Переказ розширює й уточнює словниковий запас учнів, активізує його, викликає відповідні настрої, почуття, збагачує знання про навколишній світ.
Серед різних видів переказів провідне місце займають творчі, тобто такі перекази, під час яких у текст вносяться певні зміни щодо вживання окремих граматичних форм, конструкцій та викладу змісту.
Творчі перекази дають можливість поєднати засвоєння граматичних знань з їх практичним застосуванням, виховують чуття мови, розвивають інтерес до слова, підвищують загальну культуру і мислення.
Переказуючи текст, учні повинні стилістично правильно, логічно викласти свої думки, добираючи для цього особливо влучні слова і вирази.
Для переказу можна намітити такі основні етапи:
1) Читання тексту вчителем.
2) Пояснення нових і незрозумілих слів.
3) Самостійне складання плану.
4) Повторне читання тексту.
5) Написання переказу в чорновому варіанті.
6) Переписування переказу начисто.
7) Перевірка написаного.
Одним з необхідних етапів у підготовці до написання переказів є робота над планом. План допомагає правильно відтворити зміст переказу, послідовно викласти хід подій, дотримуватись зв’язку між окремими частинами.
Викладаючи зміст прослуханого твору чи уривка, учні повинні добирати відповідні слова, звороти, повно і чітко передавати чужу думку.
Для кращого написання переказу бажано спочатку працювати на чернетці. Написавши чорновий варіант переказу, учень прочитує його. Це дає можливість переконатись, чи повно викладено зміст, чи не пропущено щось істотне, важливе для розуміння всього твору, уривка, чи є зв’язок між окремими частинами. Наявність чернетки створює умови для перевірки правильності добору слів, побудови речень, уважної перевірки грамотності написання кожного слова в тексті. Коли переказ написано на чернетці й уважно перевірено, можна переписувати текст начисто.
Текст переказу читається вчителем двічі. Під час читання слід уважно слухати, а не робити записи окремих слів чи виразів, бо це відвертає увагу від сприймання змісту. Важкі для написання слова, імена чи прізвища, вжиті в тексті, вчитель записує на дошці.
Під час роботи над переказом або при його остаточній перевірці в сумнівних випадках учням не слід консультуватись один з одним, бо це призводить до небажаних наслідків: знижується почуття відповідальності, підказки спричинюють появу нових помилок там, де все було правильно. Краще спиратися тільки на власні знання.
Перед написанням переказу учням не треба хвилюватися, бо кількість помилок, виправлень може значно зрости.