Листопад 2015

Поділ лексики з погляду активності її вживання

Поділ лексики з погляду активності її вживання ґрунтується на позаісто-ричному підході: береться вся сукупність слів, які існували, існують і можуть існувати в мові, і розподіляється на частину слів, що сприймаються як сучасні, та частину, що сприймаються як застарілі або не активно вживані. Відповідно до цього лексичний фонд поділяється на пасивну та активну лексику.

Пасивна лексика — слова, які стали неактуальними в певний період розвитку суспільства, або слова, які ще не набули ознак активно вживаних.

Архаїзми — це слова, які на певному етапі розвитку суспільства вийшли з активного вжитку, а замість них почали вживатися інші зі схожим значенням: глас — голос, десниця — права рука, ланіти — щоки, перст — палець та ін. Слова-архаїзми співвідносяться зі своїми сучасними відповідниками як синоніми.

Історизми — це слова, уживані на позначення предметів, явищ і понять, які вийшли з ужитку, припинили своє існування у зв’язку із соціально-побутовими та суспільно-політичними змінами й на сьогодні сприймаються як знаки певної історичної епохи. Наприклад, слова січ, паланка, курінь, сотня, десяцький, хорунжий, сотник, булава, бунчук, пірнач повертають нас у часи козаччини, а слова ревком, розкуркулення, непман, білі, більшовик, стахановець нагадують про епоху панування більшовицької влади.

Неологізми, або слова-новотвори, — це слова, які виникають у мові за необхідності позначити якийсь новий предмет, явище, факт тощо. Неологізмами можна називати слова до часу, поки вони ще не стали звичайними для носіїв мови. Щойно слово починає сприйматися як звичайне більшістю певної спільноти, як воно переходить із розряду неологізмів — слів пасивного шару лексики — до слів активного шару. Так, наприклад, наприкінці XIX — початку XX століття неологізмами вважалися слова на зразок винахідник, дослідник, прихильник, видавець, україніст, перекладач, лікарка, співачка, властивість, незалежність, суспільство, пізнання, демократизація, європеїзація, фаталізм, які на сьогодні є цілком звичайними словами. Крім неологізмів, прийнято говорити також про індивідуально-авторські неологізми, або оказіоналізми: у П. Тичини є слова сонцебризно, яблуневоцвітно, вітровіння та ін.; у О. Гончара — фальшак, військовик, дошкульник, безбровко, хмурко та ін.

Активна лексика — це:

1) сукупність слів, уживаних у певний період розвитку суспільства всіма носіями мови, незалежно від стилістичної належності та функціональної специфіки слів;

2) сукупність слів, активно вживаних окремо взятим носієм мови.

Кількісна різниця між цими запасами величезна: якщо невеликий словник подає 50 — 80 тисяч слів, то в запасі окремої людини їх може бути набагато менше (наприклад, словник Т. Шевченка містить близько 20 тисяч слів, а пересічної людини — від 5 тисяч).

Українська лексика з погляду походження

Із погляду походження українська лексика поділяється на:
споконвічну українську, у якій виділяють:

1)    слова власне українські

2)    слова східнослов’янської діалектної зони

3)    слова праслов’янської епохи

4)    слова індоєвропейського походження

запозичену, у якій виділяють:

1)    слова власне запозичені

2)    слова іншомовні

5.2.1. Характеристика споконвічної української лексики

Власне українські слова

Шар власне українських слів найбільший, хоча з-поміж них лише незначна частина не має формальних або значеннєвих відповідників в інших мовах. Це слова на зразок: бублик, бузувір, галас, галушка, галявина, горопаха, жмикрут, запаска, заграва, затірка, кебета, ковбаня, ластовиння, макітра, макогін, макорженик, мрія, вибагливий, загальний, кмітливий, жмакати, лаштувати, линути, заздалегідь, либонь, мабуть, луна та ін.

Слова східнослов’янської діалектної зони

Шар лексики, спільний для східнослов’янської діалектної зони (українців, білорусів, росіян), що існувала від 6 ст. н.е. до становлення окремих східнослов’янських мов і риси якої частково відбилися в літературно-книжній мові Київської Русі. До лексичного спадку східнослов’янського походження належать слова: снігур, кажан, гречка, смородина, дядько, племінник, дешевий, кволий, колупати, соловіти, дев’яносто, сорок, сьогодні, спасибі та ін.

Слова праслов’янської епохи

Шар лексики, відомої від праслов’янської епохи й відсутній у неслов’янських мовах: багно, борошно, ведмідь, великий, вирій, внук, вчора, гай, /лей, гребля, гриб, діл, дні тижня (неділя, понеділок, вівторок і т.д.), добрий, жадати, завтра, збіжжя, здоровий, змія, лагодити, мілкий, назви місяців (березень, квітень і т.д.), оболонь, палець, пес, пиво, полонина, пуща, пшениця, рілля, сало, сват, синій, смаглий, страва, тіло, трава, червоний, чоловік, широкий.

Слова індоєвропейського походження

Є найдавнішим прошарком української лексики. Залишки цих слів можна простежити в багатьох інших мовах індоєвропейської групи, пор.: дерево < давньоукраїнське дерево < праслов’янське *dervo < можливо, індоєвропейське *der — «дерти, обдирати» (обдерте від кори) і литовське derva — «сосна, смола», давньоіндійське daru — «дерево (матеріал)», авестійське dauru, хетське taru — «дерево», ісландське tre, англійське tree — «дерево».

До цієї групи слів належать слова на позначення:

1) предметів і явищ навколишнього середовища (астрономічні об’єкти, явища природи, водні простори, пори року й частини доби): небо, земля, сонце, день, ніч, вечір, зима, весна, вода, море, озеро, болото, сніг, вітер, вогонь, дим;

2) рослин і їх частин: дерево, береза, зерно, верба, липа, осика, клен, вишня, льон, мох, лист, солома, полова;

3) диких і свійських тварин, риб, птахів і комах: звір, вовк, бобер, лось, видра, вівця, корова, орел, журавель, гуска, кулик, вугор, лосось, щука, муха, оса;

4) спорідненості та родинних зв’язків: отець, тато, батько, мати, син, дочка, брат, сестра, свекор, дівер, зять, ятрівка;

5) органів і частин людського тіла й організму: череп, мозок, волос, око, брова, вухо, язик, зуб, горло, лікоть, коліно, долоня, кістка, серце, жила, кров, вим’я, борода, голова, рука;

6) житла та його частин, знарядь праці, продуктів харчування, засобів пересування: дім, двері, двір, мед, м’ясо, сіль, віз, колесо, вісь, путь, стежка, жорно;

7) дій, станів і життєвих процесів: жити, іти, сидіти, стояти, лежати, їсти, пити, спати, відати, знати;

8) господарської діяльності людини: копати, орати, молоти, міряти, місити, колоти, кувати, пекти, терти, тесати;

9) якостей: білий, рудий, жовтий, зелений, блідий, новий, довгий, короткий, малий, вузький, борзий, грубий, милий;

10) назви чисел: один, два, сто, тисяча та ін.;

11) займенники: я, ти та ін.

5.2.2. Характеристика запозиченої лексики

Власне запозичені слова

Шар лексики, яка за давністю свого входження в нашу мову або органічністю свого звучання не сприймається як іншомовна. Наприклад, із готської мови та давньогерманських діалектів увійшли слова хліб, хижа, котел, князь, лихва, скло, шолом, з латинської через давні германські мови — слова дошка, купити, миска, оцет, осел, із македонських говорів давньоболгарської мови слова здравствувати, глава, вождь, приязнь, із грецької й латинської — слова піп, ідол, янгол, диявол, єврейської амінь, субота, із давньошведської — слова ябеда, якір, ящик тощо.

Слова іншомовні

На відміну від власне запозичених слів, іншомовні слова характеризуються тим, що незалежно від часу входження до словникового складу української мови вони не сприймаються як питомо українські. Залежно від мови-джерела, іншомовні слова поділяються на:

•    грецизми: автобіографія, демократія, лабіринт, мавзолей, монастир, неологізм, політика, сатира, філантропія, хлор, цикл, чоловічі та жіночі імена та ін.;

•    латинізми: адміністрація, юрист, імунітет, афікс, інфінітив, абітурієнт, декан, студент, канікули, літера, чимало чоловічих і жіночих імен тощо;

•    германізми: верстат, домкрат, клейстер, клапан, шланг, штукатур, офіцер, солдат, штаб, арфа, лейтмотив, абзац, кегль, бухгалтер, вексель, касир та ін.;

•    італізми: бандура, банк, газета, бенкет, макарони, акорд, альт, арія, бас, віолончель, інтермецо, капела, квартет, концерт, піаніно, соло та ін.;

•    франкізми: прем’єр, парламент, дебати, бюрократ, режим, жанр, сюжет, романс, силует, шосе, костюм, пальто, кабінет, одеколон, браслет, та ін.;

•    англіцизми: комп’ютер, сейф, трактор, тролейбус, бункер, катер, бізнес, бюджет, трест, менеджер, бокс, ватерполо, гол, матч, футбол, сандвіч та ін. Крім названих мов-донорів, можна назвати й деякі інші, з яких українська запозичила слова: арабська, японська, голландська, португальська, іспанська ті Частка слів із цих мов порівняно мала.

Лексика з погляду значення: синоніми, антоніми, омоніми, пароніми

Слова повнозначні й неповнозначні

Повнозначні (самостійні) Неповнозначні (службові)
Слова, що мають лексичне значення, виражаючи його основою й виконуючи в мові функцію називання предметів, дій, ознак або вказівки на них тощо. У морфології це іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова, прислівники. Слова, що не мають незалежного від повнозначних слів лексичного значення, виконуючи службові функції сполучення слів і речень, формотворення, підсилення тощо. У морфології це прийменники, частки, сполучники.

Специфічними словами мови є вигуки. На відміну від повнозначних слів, які виражають раціональний зміст, вони призначені для вираження емоцій, а тому описати їх значенням поза контекстом дуже важко. На відміну від неповнознач-них слів, які виконують службові функції, вигуки самостійно функціонують, тобто виражають певне емоційне значення.

Однозначні (моносемічні) Багатозначні (полісемічні)
Слова, що мають у мові одне значення. Графічно однозначне слово можна зобразити так: Слова, що мають у мові більше, ніж одне, значення. Графічно багатозначне слово можна зобразити так:
Тут біле коло — звуко-буквена форма,

за якою закріплене лише одне значення,

показане сірою тінню.

Однозначними найчастіше є:

•    терміни: суфікс, іменник, радіус, мікроскоп, синус, геодезист-,

•    власні назви: Україна, Київ, Тітікака, Сиваш, Тарас Григорович Шевченко-,

•    слова іншомовного походження: дервіш, сибарит, комп’ютер-,

•    назви рослин, тварин: вільха, опеньок, іво/іга, мустанг;

•    назви чисел: п’ять, сорок, сто.

Тут біле коло — звуко-буквена форма слова, спільна для всіх значень, а сірі тіні — значення. При цьому всі значення мають щось спільне (на відміну від омонімів, які за значенням ніяк не дотичні).

Наприклад, слово «голова», маючи певний спільний смисловий компонент, у кожному окремому значенні має додаткові значення: голова — 1) частина тіла;

2) керівник, старший; 3) передова частина чогось; 4) розум; 5) одиниця обліку.

Більшість слів у мові багатозначні, що зумовлено дією закону економії мовленнєвих зусиль: людина намагається одним словом виразити якомога більше значень, щоб менше напружуватися. Кожне конкретне значення багатозначного слова при цьому легко розпізнається в контексті, порівняйте:

Моя голова боліла. — Голова загону захворіла.

Слова в прямому й переносному значенні

Пряме значення Переносне значення
Значення, із яким слово звичайно вживається в мові й сприймається як ней-тгальне, вільне, незалежне від зв’язку з іншими словами, тобто значення, яке асоціюється зі словом і в контексті, і поза контекстом.

Це значення вважається первинним: фіксується в словниках.

Наприклад, слово «книга» в прямому позначає предмет, який складається з аркушів і містить надруковану чином інформацію, призначену для сприйняття людиною.

Значення, яке з’являється в слові в результаті його образного, фігурального вживання в певному контексті у зв’язку з іншими словами, що нетипові для поєднання з ним.

Це значення вважається вторинним, яке виростає на основі первинного й звичайно не фіксується в словниках. Наприклад, слово «книга» в поєднанні зі словом «життя» означає вже не конкретний предмет, а образну назву життя людини зі сторінками-днямії.

Системні відношення в лексиці

Специфіка значень і форм слів зумовлює їх здатність до групування за певними ознаками, що сприяє виникненню певних системних відношень у лексиці. Групування слів здійснюється завдяки таким явищам, як синонімія, паронімія, антонімія, омонімія.

Явище Результат Графічне

зображення

Приклади
Синонімія Синоніми — різні слова, що належать до однієї частини мови, якими можна виразити однакове або близьке значення. Плакати — голосити — ревти — ридати — рюмсати — хлипати
Паронімія Пароніми — схожі, але в чомусь відмінні слова, які можуть виражати схожі, інколи синонімічні, або зовсім різні значення. Гуманний — що пройнятий турботою про благо людини, людяний.

Гуманістичний — що пов’язаний із турботою про благо й гідність людини.

Антонімія Антоніми — тематично поєднані, але різні слова, які виражають протилежні значення. Верх — низ = крайні точки по вертикалі.

Лівий — правий = протилежні по горизонталі відносно центру.

Омонімія Омоніми — однакові слова, якими виражаються ніяк не пов’язані між собою значення. Крона — верхня гілляста частина дерева.

Крона — грошова одиниця.

Названі явища характерні не лише для лексичного рівня мови. Так, у синонімічні й антонімічні відношення можуть вступати одиниці інших рівнів. Наприклад, синонімія може виявлятися:
на фразеологічному рівні: яблуку ніде впасти — ніде курці стати — як оселедці в діжці;
на словотвірному рівні: жвавіший — більш жвавий; сміливий — сміливець; антикризовий — протикризовий; річечка — річенька;
на морфологічному рівні: Селяни зібралися на з’їзд. / Селянство зібралося на з’їзд; Не палити! / Не паліть! / Не палили б;
на синтаксичному рівні: Виконавши домашнє завдання, хлопець дивився телевізор. — Після того, як хлопець виконав домашнє завдання, він дивився телевізор. — Після виконання домашнього завдання хлопець дивився телевізор.

Крім цього, у синонімічні відношення можуть вступати мовні одиниці різних рівнів: пекти раків — соромитися — червоніти від сорому.

Синоніми

Синоніми (від гр. synonymos — однойменний) — це слова, які частково або повністю різняться формою й водночас мають однакове чи майже однакове значення.

Ознаками синонімів є: здатність позначати те саме поняття; наявність спільного чи тотожного основного значення; наявність додаткових значеннєвих відтінків; різниця в емоційному забарвленні, стилістичній належності; відмінність у сполучуваності з іншими словами в реченні; неоднаковий рівень поширення та активності в мовленні

Група слів-синонімів утворює синонімічний ряд, у якому одне слово є стрижневим, або домінантою. Слово-домінанта — найуживаніше з-поміж інших, звичайно стилістично нейтральне та таке, що найточніше й найповніше виражає значення всього ряду. Наприклад, у ряду синонімів повідомлення, звістка, вістка, вість, інформація, інформування, поголоска, реляція, повістка, оповіщення, доповідь, відчит, реферат, рапорт, донесення, депеша, бюлетень словом-домі-нантою є повідомлення, яке має значення «те, що доводять до чийогось відома, сповіщають комусь». Усі інші слова, крім цього значення, мають певні смислові, стилістичні, функціональні відмінності.

За повнотою збігу значень синоніми поділяються на:

 

абсолютні, або повні, — це слова, які повністю рівнозначні й не різняться сферою вживання, стилістичною маркованістю тощо: мовознавство = лінгвістика; біографія = життєпис; алфавіт = абетка квазісиноніми, або неповні, — це слова, які схожі за значенням, але мають відмінності у сферах уживання, забарвленні, поширеності тощо: говорити — нейтральне; балакати, патякати — забарвлені

 

За характером додаткових відтінків синоніми поділяються на:

 

семантичні — це слова, різниця між якими полягає в обсязі значень, що їм властиві, і наявності певних значеннєвих відтінків: говорити — промовляти стилістичні — це слова, які різняться сферою вживання та емоційно-оцінним забарвленням, що їм характерне: говорити — базікати семантико-стилістичні —

це слова, що різняться і обсягом значень, і оцінним забарвленням: говорити (постійно) — бовкати (час від часу)

 

За формою (будовою) синоніми поділяються на:

 

різнокореневі — це слова, що, маючи зодібні чи однакові значення, цілком г зняться формою й становлять ядерну групу синонімів: гарний, красивий, вродливий, славний, ладний, гожий однокореневі — це слова, що різняться словотвірними частинами, зокрема префіксами, суфіксами, значення яких і видозмінює значення синоніма в цілому: гарний, прегарний; красивий, красний

 

За незалежністю / залежністю від контексту синоніми поділяються на:

 

гагаяьномовні, або постійні (вільні . — типово сприймаються мовцями як синоніми: холодний, морозний; сумний, невеселий; мовчазний, неговіркий, німий контекстуальні, або ситуативні, — набувають значеннєвої близькості лише в певному контексті: Ліс обгортав їх, холодний, сумний, мовчазний (М. Коцюбинський).

Омоніми

Омоніми (від гр. homos — однаковий, опута — ім’я) — слова, що мають однаковий звуковий склад, але цілком відмінні за своїми значеннями.

Омоніми виникають завдяки: 1) набуттю запозиченим словом такого вигляду, який уже мало в українській мові інше слово; 2) запозиченню в українську мову слів із різних джерел; 3) розходженню значень полісемантичного слова до межі, за якою зв’язок між колись спорідненими словами втрачається, стає далекий, неявний; 4) творенню слів різними шляхами або способами.

Омоніми поділяються на:
лексичні омоніми — це слова, що однакові за формою в усьому (однаково наголошуються, однаково змінюються, мають однакові граматичні значення) гостра коса — дівоча коса пара водяна — пара волів топити в печі — топити молоко лев (тварина) — лев (болгарська монета)
омоформи — це слова, що збігаються за звучанням і написанням лише в окремих граматичних формах (найчастіше це слова різних частин мови) коло хати — велике коло рідна мати — мати можливість чорна коса — коса дівчини три (числівник) — три (дієслово)
омофони — це слова, що збігаються тільки за звучанням, а пишуться по-різному мріяти — мрія ти сонце — сон це?

вдень тепло — в день народження потри мак — розкладай по три біль — білль

омографы — це слова, що збігаються за написанням, але розрізняються за значенням і наголосом приклад — приклад засипати — засипати плачу — плачу в’язка — в’язка

Антоніми

Антоніми (від гр. префікса anti, який означає протилежність, протидію, та опута — ім’я, назва) — це найчастіше слова, які об’єднані певною значеннєвою спільністю, тобто об’єднані родовою (тематичною) приналежністю, але максимального протиставлені за значенням, тобто протилежні за видовою ознакою, наприклад: добрий — поганий, від — до.

В антонімічні відношення можуть вступати слова різних частин мови: іменники: багач — бідняк, столик — столище; прикметники: багатий — бідний, сміливий — боягузливий-, займенники: усі — ніхто, цей — той; прислівники: багато — мало, низько — високо; дієслова, а також його форми — дієприкметники, дієприслівники, безособові форми на -но, -то: кращати — гіршати, багатіти — бідніти, одружуватися —розлучатися; говірливий — мовчазний, одружившись — розлучившись, збито — розбито; прийменники: у (що-небудь) — із (чого-небудь), до (чого-небудь) — від (чого-небудь) тощо.

Лексичні антоніми розподіляють на декілька різновидів:

1.    Градуальні, що позначають два цілком протилежні видові поняття певного родового поняття. Це переважно поняття якості (багатий — бідний, яскравий — тьмяний, холод — тепло, брюнет — блондин), кількості (багато — мало, кожний — жодний, усі — ніхто), дії (поспішати — зволікати, палати — тліти), ознаки дії або якості (дуже — злегка, надто — недостатньо). Такі антоніми називаються гра-дуальними тому, що між ними можуть існувати проміжні ланки, пор.: холодний — прохолодний — теплий — гарячий, любов — приязнь — неприязнь — ненависть).

2.    Комплементарні, або доповнювальні, що позначають два таких видових поняття, що взаємодоповнюють одне одного для вираження родового: жінка — чоловік, брат — сестра, мертвий — живий, мир — війна, рух — спокій, разом — окремо, є — немає, так — ні. Для антонімів цієї групи не характерна наявність проміжних ланок.

3.    Векторні, що позначають дві протилежно спрямовані або взаємозворот-ні дії (явища, ознаки, напрями тощо): підніматися — спускатися, кращати — гіршати, світати — смеркати, прибічник — противник, запитувати — відповідати, вперед — назад, за — проти, життя — смерть, шлюб — розлучення, знайти — втратити.

4.    Координатні, що позначають дві протилежні точки певного просторового або часового відрізка: тут — там, правий — лівий, колись — тепер, ранок — вечір, ніч — день, старт — фініш.

Способи утворення антонімів

1.    Різними словами: батько — матір, ніч — день, перемога — поразка.

2.    Одним словом або основною слова, до якої додаються:

•    спеціальні антонімічні префікси: в’їхати — виїхати, зацвісти — відцвісти-,

•    спеціальні антонімічні суфікси: морозець — морозище, вітерець — вітрюган;

•    специфічні префікси та суфікси іншомовного походження: революція — контрреволюція, реальний — ірреальний, людинофіл — людинофоб;

•    заперечна частка не в ролі префікса: воля — неволя, розбірливий — нерозбірливий-,

•    префікс без-: бородатий — безбородий, плідний — безплідний.

3.    Одним словом або основою слова, до яких додаються спеціальні закінчення або суфікси на позначення родової (статевої) різниці: кум — кума, доярка — дояр, професор — професорка.

4.    Одним словом, від якого утворюються складні слова завдяки частинам із антонімічним значенням: глибоководний — мілководний, високорослий — низькорослий.

За допомогою префіксів не- та без- не завжди утворюються антонімічні пари, пор.: молодий — немолодий — старий-, корисний — безкорисний — шкідливий. У такому разі антонімічними слід вважати лише слова з максимально протилежним значенням.

Хоча явище антонімії найвиразніше виявляється саме на рівні лексики, однак характерне воно й для інших мовних рівнів: фразеології, словотвору, морфології, синтаксису.

Пароніми

Пароніми (від гр. рага — біля, поряд і дпута — ім’я) — слова, близькі за звуковим складом й однакові за частиномовною належністю, але різні за значенням, вимовою,написанням.

За спільністю / відмінністю коренів пароніми поділяються на:
спільнокореневі гуманний — гуманістичний — гуманітарний
різнокореневі досвід — дослід, проникливий — пронизливий
За специфікою творення спільнокореневі пароніми поділяються на такі, що виникли внаслідок:
додавання різних префіксів доглядати — наглядати
творення за допомогою різних суфіксів сильний — силовий, комунікативний — комунікаційний
оформлення різними закінченнями гарнітур — гарнітура
фіксації відмінностей в оформленні кореня компанія — кампанія
За характером смислових відношень, що виникають між словами, пароніми можна розподілити на:
синонімічні тяжко — важко, привабливий — принадливий
антонімічні адресант — адресат, прогрес — регрес, еміграція — імміграція, еволюція — революція, густо — пусто
значеннєво подібні приносити — проносити, пролазити — прилазити
тематичні абонемент — абонент, адрес — адреса, апендикс — апендицит, пам’ятка — пам’ятник

Явище паронімії, використане зі спеціальною художньо-стилістичною метою, називається парономазією.