VII. Мовний і стилістичний розбори тексту, під час яких увага учнів звертається на визначення завдання і мовленнєвої си­туації (кому адресоване висловлювання, з якою метою, за яких умов воно можливе), на залежність вибору мовних за­собів і стилю мовлення від ситуації спілкування. Крім того, учні мають переконатися в доцільності авторського добору мовних засобів та відповідності його комунікативному за­вданню і основній думці тексту.

VIII. Усний переказ (повний або частковий), який може бути ви­користаний під час проведення всіх видів переказів; особ­ливо він ефективний під час навчання вибіркового і стисло­го переказів, коли в учнів виникають складнощі в процесі самостійного оформлення зібраного матеріалу та створен­ня нового тексту.

IX. Редагування як прийом під час навчання зв’язного мовлен­ня, що використовується в різних випадках і з різною метою (на етапі підготовки до переказу, аби попередити можливі недоліки, під час роботи з чернеткою, на уроці аналізу пе­реказів, взаєморедагування).

Окремо слід виділити специфічні прийоми, пов’язані з фор­муванням умінь стисло і вибірково відтворювати текст:

• зіставлення переказів (одного й того самого тексту), різних за характером відтворення,— докладного й вибіркового, до­кладного й стислого;
• зіставлення планів докладного й стислого переказів;
  • порівняльний аналіз первинного тексту і його стислого пе­реказу;
  • тематичний добір матеріалу з тексту та його систематиза­ція;
  • стиснення тексту;
  • поширення тексту;
    • визначення теми вибіркового переказу за його планом (або робочими матеріалами);
    • складання висловлювання з елементами оцінки на основі первинного тексту та ін.

Усі види переказів (докладний, стислий, вибірковий) мо­жуть передбачати вирішення додаткового творчого завдання. Метою переказів з творчими завданнями є максимальне набли­

ження учнів до самостійної побудови текстів. Такими завдан­нями можуть бути:

• поширення авторського тексту (введення розповіді, опису,
• роздуму);
• зміна особи оповідача;
• зміна структури тексту;
  • перестановка частин тексту для більшої логічності і ком­пактності викладу;
  • висловлення власного ставлення до дійових осіб, подій, явищ;
  • розповідь про те, що найбільше сподобалося у творі і чому;
    • доповнення тексту зі збереженням авторського стилю викла­ду тощо.

Від класу до класу творчі завдання ускладнюються.

Доповнення до переказу у вигляді окремої частини перед­бачає самостійний аналіз почутого, потребує розвиненого чут­тя стилю і вміння проникнути в підтекст, зрозуміти глибину авторського задуму,