І забрала вона ті торбочки, і волосянку, і дротянку. Поніс її кінь до батька. Виспався козак Мамарига, устав, нема ні коня, ні жони.
— Е, козак Мамарига, он коли,— говорить,— пропав. Пішов по камені туди-сюди. Дивиться, лежать чоботи.
— Е, слава Богу, що козак Мамарига не загине.
Узуває чоботи, пішов собі поверх води. Перейшов море. Пройшов суходолом одні гони. Стоїть кущ вишневий із ягодами. Вириває ягідку, кидає в рот, став у його ріг у боці. Вириває другу, кидає у рот, стало два роги.
— Е, пропав козак Мамарига, роги по аршину по крамарському, як я буду жити? Повно їх, скільки я їх буду їсти, то все будуть роги по мені.
Відійшов від тих вишень. Другий кущ стоїть ягід.
— А дай,— каже,— вирвати і цю попробувать, що, — каже,— буде.
Вирвав і з’їв — спав один ріг. Другу вкидає в рот ягоду — спав і той.
— Ну, слава Богу, тепер козак Мамарига вільний. Нарву я цих ягід у платочок, вернусь та нарву і тих.
Нарвав і тих і тих по платочку і пішов у те царство, де його жона. Підходить туди до крильця, до огорода. Гука:
— По ягоди!
— Піди,— на служанку каже,— подивись, що воно за ягоди.
Та приходить:
— Здрастуйте!
— Здрастуй.
— Які ягоди, звідки,— каже,— чи свіжі?
— Свіжі; у нас хороші ягоди.
— Як у вас рано поспівають! У нас цвітуть, а у вас вже і готові. Дорогі,— каже,— ягоди?
— Хороші, та дорогі.
— Почому?
— По карбованцю серебра ягідка,— каже. Пішла вона, відказала королівні.
— Це,— каже,— от такі добрі ягідки. Відлічила вона півсотні.
— На,— каже,— віднеси.
Прийшла вона, віддала гроші, він дав ягоди. Приносить ягідки вона назад. Бере королівна-другівна ягідки, укладає у рот три ягоди, стає у неї три роги, два по боках, а третій на животі. Жахнулася вона:
— Що це таке? Дай-но ще укинуть у рот.
Укинула ще штуки три, ще стало три роги. Ну, і смаковиті ці ягоди, не могла удержаться. Треба їсти, і вона їла, поки штук сорок з’їла. І стали по ній по усій роги. Сорок як із’їла, і сорок рогів стало по ній. І так вона на тих рогах і висить. Тут зараз до короля:
— Ідіть, що там сталося з королівною! Вбігає король, жахнувся.
— Що це таке? Що ти їла?
Каже:
— Купила ягідок, носив якийсь-то мужик, як попоїла, оце і стало по мені.
— Біжіть! — посилає солдат.— Хто носить ягоди, сюди його тягніть!
Шукали, шукали, нікого не знайшли з ягодами. Так і сидить королівна на рогах. Давай король відписувати у чужі царства, щоб були такі доктори і лікарі, щоб оті роги зігнати. Поз’їздились із чужих царств і зі свого царства доктори і лікарі. Подивились-подивились, нічого не зроблять, не спадають роги. Чим там не мазали, однаково. Роз’їхались усі оп’ять по своїх містах, а чоловік ходить по базарі і каже:
— Я можу ті роги зігнати королівні без зілля.
Тут дали знати королю зараз же.
— Де він є, той молодець,