Листопад 2011

Розстріляне Відродження. Антологія 1917-1933

розстріляне відродження

розстріляне відродження

Київ: Смолоскип, 2004. – 958 с.
Таємниця “літературного злочину”, за який ліквідовано українських радянських письменників 30-х років, тривожила багатьох.
Офіційне пояснення “терористи” від самого початку сприймалося як крик злодія “ловіть злодія! “.
Реабілітація 50-х років і видання їхніх “вибраних творів” не прояснювали нічого, а ще більше завуальовували таємницю.
Аж ось в Парижі 1959 року виходить антологія творів розстріляних, “перевихованих” і пропалих безвісти. З неї видно їхню голову вину перед сталінським режимом: вони прагнули зберегти письменницьку честь і національну гідність.
Тут зібрано справді найкращі твори.

Автори:
Поезія: Тичина, Рильський, Савченко, Загул, Семенко, Слісаренко, Зеров, Еллан-Блакитний, Чумак, Йогансен, Сосюра, Свідзінський, Филипович, Осьмачка, Шкурупій, Фальківський, Бобинський, Драй-Хмара, Плужник, Чернов, Бен, Бажан, Вороний, Мисик, Влизько, Буревій
Проза: Хвильовий, Підмогильний, Косинка, Сенченко, Антоненко-Давидович, Яновський, Вишня
Драма: Куліш, Буревій
Есей: Лавріненко, Сверстюк

Скачати безкоштовноЛавріненко Ю. Розстріляне Відродження. Антологія 1917-1933 [формат DJVU]

ТВІР-ОПИС ЗА КАРТИНОЮ О. МУРАШКА «ПОХОРОН КОШОВОГО»

На картині «Похорон кошового» художник О. Мурашко відтворив народний ритуал похорону, якого строго дотримувалися запорізькі ко­заки.

На передньому плані — старий козак, який попереду похоронної про­цесії на шкіряній подушці несе булаву. Іде він повільно, малими кроками, ніби несе величезний тягар. Трохи зліва від нього іде козак, який, можли­во, заступить місце покійного. Художник, бажаючи привернути увагу, освітлив його постать. Козак ще молодий, міцної статури, приємної зов­нішності. У нього мужнє обличчя, засмагле від вітру і сонця. Здається, він нічого не бачить і не чує, бо важка дума тривожить його душу. На крок позаду несуть труну на дерев’яних ношах. За труною — чорний пра­пор як символ жалоби та невимовного смутку.

За труною ідуть козаки. На їхніх обличчях відбилася не тільки скор­бота, а й неповторні характерні риси людей сильних і мужніх, щирих і правдивих. Одягнені вони по-казацьки: шаровари, вишиті сорочки, жу­пани, чоботи-сап’янці.

Похоронна процесія заповнила всю широку долину вздовж старого лісу. Темний фон картини підкреслює душевний стан учасників процесії. Віє від неї і оптимізмом, впевненістю, що справа, за яку поклав голову кошовий, не загине. Її доведе до кінця молоде козацтво.

ВІДГУК НА ЗБІРКУ МИКОЛИ ПОБЕЛЯНА «СНІГИ НА ДВОХ» (З літератури рідного краю)

У 1999 році вийшла друком нова книжка харківського поета Миколи Побеляна «Сніги на двох». Вийшла вона у серії «Бібліотека альманаху українців Європи «Зерна». Із поезією для дітей цього автора ми знайо­милися уже в попередніх класах, а тому було приємно гортати сторінки нової збірки цього автора.

«Сніги на двох» — це збірка ліричної по езії, автор якої запрошує нас у світ його любові, населений людьми, птахами, деревами, квітами:

Любове ніжна, Я перед тобою Уклінно так, Благоговійно так… Без тебе я З життєвого Двобою Не вийшов би Ніколи і ніяк.

У передмові до збірки Анатолій Мойсієнко пише: «Микола Побелян — лірик від природи. У його поезії править бал любові… » Мені дуже сподо­балися теплі, задушевні інтимні вірші поета.

Ліричний герой його збірки — закохана людина, щира і відверта у своїх почуттях:

Мені так радісно з тобою В оцих снігах ції зими… Де під зорею голубою На всю планету — тільки ми…

Для нього любов — це всесильне, всеохоплююче почуття:

Фарбує космос Рами в золоте… Земля мов Жінка, що Любити хоче…

Ліричний герой не уявляє собі без любові навіть миті життя:

Вечоріє Тобою щоденно, І світає Тобою — без мене… День палає Тобою огненно І ночіє Тобою — теж…

Щиро, відверто ліричний герой говорить нам про свої почуття:

Всупереч, Мабуть, Самому Богу… Я тебе
Безбожно так Люблю…

Мені дуже сподобалися вірші М. Побеляна зі збірки «Сніги на двох», а тому я вам і раджу ознайомитися з ними. Відкрийте для себе харківсько­го поета Миколу Побеляна, його ліричну поезію, відкриту у своїх радо­щах і болях, у своїй відвертості і щирості.