Архів позначки: драма

Програма ЗНО-2013 з української літератури

Назва розділу Зміст літературного матеріалу (письменники, твори) Предметні уміння та навички
1. Усна народна творчість Загальна характеристика календарно-обрядових, суспільно-побутових та родинно-побутових пісень.Пісні Марусі Чурай. «Віють вітри», «За світ встали козаченьки»

Історичні пісні. «Ой Морозе, Морозенку», «Чи не той то Хміль».

Тематика, образи, зміст народних дум і балад.

«Дума про Марусю Богуславку». Балада «Бондарівна»

Учасник ЗНО повинен уміти:
Аналізувати літературний твір чи його уривок.Розрізняти види і жанри усної творчості.

Розрізняти і називати різновиди календарно-обрядових пісень.

Аналізувати зміст, образи, настрої суспільно-побутових і родинно-побутових пісень.

Визначати провідні мотиви історичних пісень, характеризувати образи героїв їх – історичних осіб.

Визначати тематику й художні особливості балад і дум, пісень Марусі Чурай.

Виділяти у фольклорних творах анафори, рефрени, постійні епітети, персоніфікацію, символи, гіперболу, визначати їхню художню роль.

2. Давня українська література «Повість минулих літ» (уривки про заснування Києва, про помсту княгині Ольги, про напад хозарів)«Слово про похід Ігорів»

Григорій Сковорода. «De libertate», «Всякому місту – звичай і права», «Бджола та Шершень», афоризми

Знати основні теоретико-літературні поняття:
– художній образ,
– прототип;
– тема, ідея, мотив художнього твору;
– проблематика та конфлікт у художньому творі;
– сюжет і композиція літературного твору;
– позасюжетні елементи;Знати та вміти визначати в літературному творі тропи:
– епітет,
– порівняння;
– метафору,
– алегорію,
– гіперболу;
– метонімію,
– оксиморон.

Знати характерні риси бароко.

3. Література кінця XVIII — початку XX ст. Іван Котляревський. «Енеїда», «Наталка Полтавка»Г. Квітка-Основ’яненко. «Маруся»

Тарас Шевченко. «До Основ’яненка», «Катерина», «Гайдамаки», «Кавказ», «Сон» («У всякого своя доля), «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», «Заповіт», «Мені однаково»

Пантелеймон Куліш. «Чорна рада»

Марко Вовчок. «Максим Гримач»

Іван Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я»

Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Іван Карпенко-Карий. «Мартин Боруля»

Іван Франко. «Гімн», «Чого являєшся мені у сні», «Мойсей»

Знати основні теоретико-літературні поняття:
– сентименталізм, романтизм, реалізм, їхні ознаки;
– епос, новела, оповідання, повість, роман, різновиди повісті та роману;
– лірика, сонет, гімн, послання, поема, тематичні різновиди лірики;
– драма, комедія, трагікомедія, власне драма, містерія, драма-феєрія.Види комічного: гумор, іронія, сатира, сарказм, гротеск, бурлеск, травестія.

Визначати дво- і трискладові віршові розміри.

4. Література XX ст. Михайло Коцюбинський. «Тіні забутих предків», «Intermezzo»Ольга Кобилянська. «Земля»

Леся Українка. «Contra spem spero!», «Лісова пісня»

Василь Стефаник. «Камінний хрест»

Микола Вороний.
«Блакитна Панна»

Олександр Олесь. «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!..»

Володимир Винниченко. «Момент»

Павло Тичина. «О панно Інно», «Арфами, арфами…», «Ви знаєте, як липа шелестить…»

Максим Рильський «Молюсь і вірю…»

Микола Хвильовий. «Я
(Романтика)»

Юрій Яновський. «Подвійне коло», «Шаланда в морі»

Володимир Сосюра. «Любіть Україну»

Валер’ян Підмогильний. «Місто»

Остап Вишня. «Моя автобіографія», «Сом»

Микола Куліш. «Мина Мазайло»

Богдан-Ігор Антонич. «Різдво»

Олександр Довженко. «Україна в огні», «Зачарована Десна»

Андрій Малишко «Пісня про рушник»

Василь Симоненко. «Лебеді материнства»

Олесь Гончар. «За мить щастя»

Григір Тютюнник. «Три зозулі з поклоном»

Василь Стус. «Як добре те, що смерті не боюсь я», «О земле втрачена, явися!..»

Іван Драч. «Балада про соняшник»

Ліна Костенко. «Страшні слова, коли вони мовчать», «Українське альфреско», «Маруся Чурай»

Визначати місце і роль митця в літературному процесі.Знати основні теоретико-літературні поняття:
– український модернізм і його особливості;
– модерністські напрями та течії: імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм.

Знати основні теоретико-літературні поняття:
– поетичний синтаксис (інверсія, тавтологія, антитеза, анафора, епіформа, паралелізм);
риторичні звертання і запитання,
алітерація, асонанс;
– різновиди роману (роман у новелах, роман у віршах);
– кіноповість;
– усмішка.

Вміти пояснювати поняття:
– «розстріляне відродження»;
– психологізм;
– асоціативність.

5. Твори українських письменників-емігрантів Іван Багряний. «Тигролови»Євген Маланюк. «Стилет чи стилос?» Орієнтуватися в основних тенденціях функціонування української літератури за кордоном і творчості українських письменників-емігрантів.Знати особливості пригодницького роману.
6. Сучасний літературний процес Загальний огляд, основні тенденції.Літературні угруповання (Бу-Ба-Бу, “Нова дегенерація”, “Пропала грамота”, “ЛуГоСад”).

Творчість Ю. Андруховича, О. Забужко, І. Римарука.

Утворення АУП (Асоціації українських письменників).

Література елітарна і масова.

Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 90-х років, його риси.

Сучасні часописи та альманахи.

Орієнтуватися в основних тенденціях розвитку сучасної літератури; знати літературні угруповання 80-90-х років, найвизначніших представників літератури.Визначати найхарактерніші ознаки постмодернізму.

ЖІНОЧА ДОЛЯ ЯК УОСОБЛЕННЯ ТРАГЕДІЇ РІДНОГО КРАЮ У ДРАМІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «БОЯРИНЯ»

Патріотична драма «Бояриня» була написана Лесею Українкою в 1910 році. Поетеса дуже любила свою країну, свій народ, її хвилювала доля рідної України, яка перебувала під владою Росії, не мала навіть власної державності. Удрамі «Бояриня» Леся Українка засуджує тих українців, які зрадили батьківщину, які заради почестей служили російському царю.

Драма починається з опису родини Оксани, її рідного будинку. По­етеса зображує людей, які по-справжньому любили Україну, українську мову та звичаї. Оксана — дівчина, яка дуже любить природу: їй подобаєть­ся вирощувати та збирати квіти, співати пісні біля річки та в гаю. Вона щира патріотка своєї країни:

Аякже, я перша братчиця в дівочім братстві.

Оксана пишається тим, що вона народилася в Україні, тим, що вона ук­раїнка. Раптом вона зустрічає Степана, який приїхав із Москви на Україну. Оксана щиро закохалася в нього, погодилася бути його дружиною, поїхати з ним до Москви. Але вона навіть не уявляла, що чекає її на чужині, вона сподівалася бути щасливою з коханим чоловіком, а вийшло все навпаки.

Проста, але чесна і щира українська дівчина не може зрозуміти москов­ських звичаїв. Оксана не може, як Степан, відцуратися рідної мови, зви­чаїв рідного народу, вона не може забути Україну. Московське життя було для Оксани неволею, вона почувала себе, немов у в’язниці:

Степане, та куди ж се ми

попались? Та се ж якась неволя бусурменська.

Чим довше Оксана живе в Москві, чим краще пізнає чоловіка та його обов’язки на службі, тим огидніша стає для неї Москва. Оксана не розуміє, як можна цілувати руку царю, вона вважає, що це принижує людину. Кохання Оксани до чоловіка поступово змінюється розчаруванням. Вона розуміє, що Степан намагається догодити царю й боярам, щоб покращи­ти матеріальне становище своєї родини, але це не підвищує його в очах Оксани, а навпаки. Степан втратив усі свої не лише національні, а й людські якості, свою гідність і гордість:

Ба знаєш, як то кажуть: «Скачи, враже, як пан накаже!»

Постійно думаючи, як збагатитися, Степан зовсім не приділяє уваги Оксані, їхні почуття зникають.

Оксана намагалася допомогати чоловікові, зробити з нього людину, вона пропонувала йому покинути Москву, повернутися в Україну, проте її зусилля нічого не дали. Степан вважав, що в нього все є, він вважав себе щасливою людиною, але не розумів, що він занапастив свою душу, зана­пастив себе й Оксану.

У драмі «Бояриня» Леся Українка порівнює образ Оксани з образом України. Україна була вільною та щасливою, але її підкорила Москва, зро­бивши з неї велику руїну. Так само й Оксана в’яне й марніє на чужині, в неволі. Розлучившись із рідною країною, Оксана захворіла не лише фізично, а й духовно.

Коли Оксана захворіла, Степан сказав, що спитає дозволу у царя, щоб з’їздити на Україну, проте вона не погодилася. Вона весь час сумувала за рідною країною, мріяла повернутись, але не змогла: їй було соромно пе­ред Україною, перед народом. Коли на Україні була жорстока боротьба, вона нічого не зробила, щоб покращити долю рідного краю, вона втекла, сховалась, до того ж втекла не куди-небудь, а саме в Москву, тобто пере­йшла на бік ворога. Оксана не уявляла, як після того, що вона зробила, вона подивиться в очі українцям, які захищали свою батьківщину, ризи­куючи власним життям, її сумління не дозволило зробити їй те, про що вона мріяла весь час, на що завжди таємно сподівалась.

Леся Українка в драмі «Бояриня» закликає не залишати рідної землі, рідного народу, не цуратися рідної мови та звичаїв, а робити все можли­ве, щоб бути справжнім українцем, патріотом рідної землі. Поетеса за­кликає всіх до боротьби, яка б покращила долю України. У драмі «Боя­риня» поетеса реально зображує відносини між Україною та Росією, тяжку й трагічну долю України, глибокий патріотизм і зраду.

Розстріляне Відродження. Антологія 1917-1933

розстріляне відродження

розстріляне відродження

Київ: Смолоскип, 2004. – 958 с.
Таємниця “літературного злочину”, за який ліквідовано українських радянських письменників 30-х років, тривожила багатьох.
Офіційне пояснення “терористи” від самого початку сприймалося як крик злодія “ловіть злодія! “.
Реабілітація 50-х років і видання їхніх “вибраних творів” не прояснювали нічого, а ще більше завуальовували таємницю.
Аж ось в Парижі 1959 року виходить антологія творів розстріляних, “перевихованих” і пропалих безвісти. З неї видно їхню голову вину перед сталінським режимом: вони прагнули зберегти письменницьку честь і національну гідність.
Тут зібрано справді найкращі твори.

Автори:
Поезія: Тичина, Рильський, Савченко, Загул, Семенко, Слісаренко, Зеров, Еллан-Блакитний, Чумак, Йогансен, Сосюра, Свідзінський, Филипович, Осьмачка, Шкурупій, Фальківський, Бобинський, Драй-Хмара, Плужник, Чернов, Бен, Бажан, Вороний, Мисик, Влизько, Буревій
Проза: Хвильовий, Підмогильний, Косинка, Сенченко, Антоненко-Давидович, Яновський, Вишня
Драма: Куліш, Буревій
Есей: Лавріненко, Сверстюк

Скачати безкоштовноЛавріненко Ю. Розстріляне Відродження. Антологія 1917-1933 [формат DJVU]