Змієві вали… Нині ці стародавні земляні оборонні споруди, що знаходяться в Придніпров’ї, привертають дедалі більшу увагу дослідників. Вони не дійшли до нас у своїй первозданній величі — від часу їх спорудження минуло майже дві з половиною тисячі літ. І все ж вони добре помітні. Місцями вони тягнуться безперервною лінією на десятки кілометрів, подекуди ж стають серед поля острівками. Поки що ніхто не виміряв їхньої довжини, але припускають, що загальна протяжність валів сягає трьох тисяч кілометрів.
Однак чому так неблагозвучно назвали ці захисні споруди, що захищали людей, — Змієві? Імовірно, за подібністю до змія. Якщо вийти на узвишшя й подивитися на вали зверху, то можна побачити, що вони в’юняться, вигинаються змійкою по степу.
Хто ж будував ці грандіозні споруди? Навіть сучасним найпотужнішим екскаваторам і бульдозерам потрібні роки, щоб насипати такі вали. Певне, існувало якесь об’єднання народів — міцне, сильне, з високою організаційною структурою, спроможне справитися з таким завданням. Те, що тепер виглядає як залишки невиразних земляних насипів, колись було потужним і складним укріпленням — суцільні вали висотою десять-п’ятнадцять метрів і шириною основи до двадцяти метрів. Будівництво таких споруд вимагало величезної кількості людей і централізованого управління, тобто було можливим лише за умови існування держави на цих територіях. В історичній науці тривалий час вважалося, що ці укріплення були побудовані за часів Київської Русі, зокрема, наприкінці десятого — на початку одинадцятого століття, коли князь Володимир Святославич «зачиняв» південні кордони від нападів печенігів.
Але ж відомо, що значна частина валів споруджувалася раніше. Так звані Кімерійські вали будували ще у восьмому столітті до нашої ери. А такі ж споруди неподалік від Києва, у районі Забу- яння, як показав радіовуглецевий метод дослідження, зводилися в 150 році до нашої ери.
Виявилася ще одна цікава особливість. Змієві вали пролягали по тих межах, де колись проходили кордони між полянами, древлянами, сіверянами, в’ятичами. Карта дала змогу якоюсь мірою пояснити загадку. Однак, напевно, повністю розгадають її в майбутньому.
Довго міркував над цим дослідник Аркадій Бугай. Можливу розгадку підказують назви навколишніх сіл: Димарка, Доманів- ка, Тайни, Залізне, Ковалівка. Стривайте, а чи не «замішане» тут залізо? Справді, у Димарці, можливо, випалювали вугілля, у До- манівці (напевно, від слова «домна») виплавляли чавун, у Залізному доводили його до кондиції, у Ковалівці виковували готові речі. А Тайни? Певне, там перебували «інженери» — керівники залізообробного процесу, які зберігали у суворій таємниці секрети виготовлення металу, надто дорогого в ті часи.
Більша частина Змієвих валів розорена, але дослідження їх триває й нині. «Розгадати таємниці Змієвих валів — завдання великої ваги, — говорить сивочолий дослідник. — Усе ще попереду».
396 слів За М. Федоренком