Навесні 1901 року Владислав Городецький розповів прияте- лям-архітекторам Олександрові Кобелєву й Володимирові Леон- товичу, що придбав земельну ділянку на престижній Банковій вулиці, щоправда, на крутоярі, і збирається звести там багатопо­верховий житловий будинок.

• Ви — божевільний, мій друже, — посміхнувся Кобелєв. — Там будувати не можна. Лише божевільному може спасти на думку така ідея!

Городецький спалахнув: рівно за два роки, день у день, він святкуватиме новосілля.

Друзі уклали парі, у свідки взяли Леонтовича.

Городецький перший у Києві вирішив звести будинок на бетонних набивних палях, які нещодавно винайшов місцевий інженер Антон Страус. Тож крутояр Городецького не злякав, навпаки, бо він любив подражнити публіку чимось оригіналь­ним. Один із перших у Києві купив автівку й гасав вулицями, лякаючи коней, запряжених у фаетони. А то придбав мавпу й прогулювався Хрещатиком з нею на плечі.

Купивши ділянку в борг, Городецький сам створив проект, а гроші на будівництво взяв у Товаристві взаємного кредиту. За один будівельний сезон у землю було забито п’ятдесят бетонних паль під фундамент, зведено стіни й покладено дах. Ще півтора року тривало оздоблення, потім фасад «вдягся» в цементне ліп­лення. І точно того дня, обумовленого в парі, Городецький зап­росив друзів і колег на оглядини нових апартаментів. Серед них і Кобелєва, з яким бився об заклад, та свідка суперечки Леон- товича.

• Будинок, можливо, дикуватий, — сказав господар. — Проте не знайдеться в Києві людини, яка б минула його, не звернувши уваги.

Кобелєв при всіх зняв капелюха й уклонився Городецькому. Мало того, що будинок зведено на косогорі: якщо дивитися з Банкової, він має три поверхи, а якщо з боку театру — шість. Не менше вражав цементний зоопарк з африканських тварин на фасаді. Його виконав італієць Еліо Саля. «Живність» для Києва нетипова. «З кутків даху спускають свої вуса-щупальці потвор­ні дельфіни, їхні хвости, переплітаючись, виокремлюються на тлі неба. На спинах дельфінів — оголені жіночі фігури з тризу­бами в руках; уздовж карнизів розмістилися величезні жаби; стовбурами колон, обабіч парадного входу, вилазять бадьорі ящір­ки; в орнамент капітелей уплетені морди носорогів, а лиштви вікон зображають слонячі голови», — писав про зовнішнє оздоб­лення «Будинку з химерами» мистецтвознавець Сергій Гіляров.

Києвом поповзли чутки, ніби архітектор звів дивний буди­нок на спомин про дочку, яка втопилася в африканському озері Чад. Стверджували також, що полювати в Африку їздив сам Городецький і будинок із носорогами, крокодилами й іншими екзотами спорудив на згадку про подорож. Насправді ж дочка Городецького Гелена не топилася в озері — вона пережила бать­ка. У будинку оселився сам зодчий із родиною. Інші помешкан­ня мали здавати в оренду, а на африканське сафарі Городецький поїхав 1911-го, за вісім років після зведення будинку.

403 слова                                                                За С. Цаликом