18 січні 1654 р. в Переяславі відбулася загальна Військова рада, яка прийняла рішення про перехід України під зверхність царя. Царські посланці привели українське населення до присяги на вірність царю. Присягати відмовились полковники Іван Богун, Іван Сірко, Уманський і Брацлавський полки, Запорізька Січ. Проти присяги виступило і київське духовенство (ось чому рада пройшла у Переяславі). Цей союз відразу настроїв проти України і хана, і Туреччину.
Замість 23 статей, запропонованих українською стороною, цар погодився тільки на 11 статей, що і підтвердив “Жалуваною грамотою гетьманові і Війську Запорізькому” від 27 березня 1654 р. Інші справи були вирішені окремими царськими грамотами (вольності Запорізького війська, Чигиринське староство при гетьманській булаві, права шляхти). Треба сказати, що з боку Хмельницького угоду було укладено юридично недбало і нерозумно, в той час як російська сторона все осмислила всебічно і в перспективі.
Основні положення “Березневих статей”-Україна (територія колишніх Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств) переходить під протекторат Росії;- влада в автономії належить гетьману, якого обирає військо і затверджує цар: передбачалася пожиттєвість влади Богдана Хмельницького; – чисельність козацького війська – 60 тис. чоловік;- в містах зберігалося право на самоуправління;- визнавалася самостійність української православної церкви;- Україна отримала право вести зовнішню політику, крім відносин з Польщею і Туреччиною;- передбачалися спільні воєнні дії України і Росії.
Оцінка Договору 1654 Року Серед істориків немає згоди в оцінці характеру Переяславської угоди. Справа ускладнюється тим, що оригінальні документи втрачено, збереглися лише неточні їх копії.Різні погляди: персональна унія, яка об’єднала 2 д-ви під владою одного царя, протекторат Р над У, інкорпорація укр. Земель до моск д-ви, військ-пол союх Р та У, конфедерація, возз’єднання. Вигоди для У зберегти д-ність, трад, військ устрій, проти польщі, сильний союзник, реліг пересіл. Для Рос: боєздатні укр. Війська, захист від тур-тар набігів, поповнення скарбниці.