Корсунська рада ще за життя Б.Хмельницького обрала його наступником сина Юрія, проте після його поховання старшинські угруповання відійшли від принципу спадковості гетьманства і розгорнули боротьбу за владу. Спочатку старшинська рада обрала І.Виговського гетьманом до повноліття Ю.Хмельницького, а згодом – повноправним гетьманом.

І.Виговський припустився ряду серйозних політичних прорахунків. У протистоянні з Росією він взяв курс на зближення з Річчю Посполитою і повернувся до ідеї входження козацької України до складу королівства. Російський уряд оголосив І.Виговського зрадником і навесні 1659 р. розгорнув наступ на Україну. У червні 1659 р. під Конотопом армія гетьмана разом з татарами та поляками завдала нищівної поразки російській армії. Але скористатися результатами перемоги І.Виговський не зміг. Його орієнтація на Річ Посполиту, поступливість у відносинах з нею, терор проти опозиції викликали різке незадоволення в суспільстві. Посилився анти-гетьманський рух. І. Виговський зрікся булави і вирушив до Польщі.

У вересні 1659 р. Військова козацька рада обрала гетьманом Ю. Хмельницького, сподіваючись, що він продовжить справу свого батька. У жовтні 1659 р. у Переяславі між гетьманом і російським урядом були підписані договірні статті, які суттєво обмежували автономні права України. Восени 1660 р, після невдалих військових операцій проти Польщі Ю.Хмельницький пішов на укладення угоди з польським урядом. У жовтні 1660р. сторони підписали Слободищенський трактат, за яким Україна поверталася під владу Речі Посполитої на автономних засадах. Більшість козацтва І старшини Лівобережної України відмовилися визнавати владу Ю.Хмельницького. Усвідомлюючи свою політичну неспроможність, Ю.Хмельницький склав булаву. Правобережне козацтво обрало гетьманом Павла Тетерю (1663-1665 рр.), який дотримувався пропольської орієнтації, на Лівобережжі перемогу отримав кошовий отаман Запорізької Січі Іван Брюховецький (1663-1668 рр.), який зробив ставку на російський уряд.

Основні причини виникнення Руїни – Загострення суперечок у середовищі української державної еліти.- Виникнення гострих соціальних конфліктів.- охоплення значної частини народних мас, і насамперед козацтва, бунтівними настроями і небажанням підпорядкуватися будь-якій владі.- активне втручання у внутрішні справи і пряма агресія стосовно Гетьманщини з боку Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії та Кримського ханства.

Таким чином, Українська держава розкололася на два державних утворення з протилежною орієнтацією на зарубіжні держави, з окремими урядами, які перебували у стані війни. Були створені умови для поділу України по Дніпру між Росією і Річчю Посполитою.