1.Кримське Ханство(Необхідність мати допомогу у війні з РП та ненедопущення переходу татар на бік Польщі)
2. Австрія (Підтримка РП. Спроба використати Україну в боротьбі з Туреччиною і схилити Б.Хмельницького до миру з Польщею )
3. Османська імперія (дипломатичні зв’язки, котрі необхідні для боротьби з Польщею. Б.Хмельницький шукав підтримку султана. Туреччина наполягала на підданстві України)
4. україно-російські зв’язки (пошук допомоги від польської держави на першому етапі війни та економічна підтримка Росією України. Переяславська рада. Спільні дії укр. Та рос військ проти Польщі)
5. Молдавія, Валахія, трансільванія (Спроба Б.Хмельницького утворити антипольську коаліцію, що завершилася невдачею. 1653 р. – утвор Молдавією, Валахією і Трансільванією антиукр політ союзу)
6. Швеція (спроба створити спільну коаліцію проти Польщі, в умовах припинення Росією військових дій проти РП на завершальному етапі визвольної війни)
7. Англія(міжнародні зв’язки О.Кромвеля та Б.Хм –антикатолицька направленість відносин).
Гетьман і старшина все більше переконуються в тому, що без надійної допомоги ззовні неможливо забезпечити І перемогу над поляками і зберегти козацьку державу.
Таку допомогу можна було отримати від Туреччини або Москви. Старшина більше схилялася до союзу з Москвою, ідея такого союзу підтримувалася і широкими масами населення. Зумовлювалося це приналежністю росіян і українців до православної віри, близькістю їх мов, культур.
Українська сторона, починаючи з 1648 р. неодноразово зверталася до Москви з проханням про допомогу. Москва реагувала надзвичайно обережно, очікуючи, поки козаки й поляки не виснажать одне одного.
У 1653 р. Хмельницький звернувся до царя з конкретними пропозиціями тісного союзу, погрожуючи, що укладе союз з Туреччиною.
Цар Олексій Михайлович терміново скликав Земський собор, який 2 жовтня 1653 р. прийняв рішення про прийняття Війська Запорізького під протекторат московського царя. В Україну для переговорів з гетьманом було вислане спеціальне посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним.