як вихор. Став доганяти.
— Йой, мене пече! — закричав хлопець.
— Хай тебе пече, тікаймо! Ото сам цар біжить за нами. Якщо нас догонить — смерть нам!
І тікають далі…
— Йой, мене дуже пече!
Дівка закрила хлопця плахтою, і далі тікають. Уже близько границя. Цар женеться за ними і тут-тут їх піймає.
І встигли переступити межу, а цареві не можна було далі іти. З великого гніву кинув собою на землю і розпукся.
Молоді відпочили, наїлися, напилися і помалу дійшли додому.
Мамка і нянько дуже зрадувалися синові й невістці. Зробили свадьбу. І щасливо живуть, якщо не повмирали… Чорт, якому був пообіцяний леґінь, не мав на нього, жонатого, сили.