Судова влада – це незалежна гілка державної влади, яку складає система уповноважених на здійснення правосуддя державних органів – судів – і призначенням якої є розв’язання правових конфліктів з метою захисту прав і свобод людей, інтересів суспільства і держави.

Судочинство здійснюється судами загальної юрисдикції та Конституційним судом України (КСУ).

КСУ є єдиним органом конституційної юрисдикції в України, самостійним суб’єктом судової системи.  Суттю існування цього судового органу  є необхідність наявності стримуючого фактору проти порушення прав і конституції не лише з боку виконавчої влади, але й з боку законодавця.

КСУ складається з 18 суддів. Президент України, ВРУ та з’їзд суддів України призначають по 6 суддів КСУ, які призначаються на 9 років без права бути призначеними на повторний строк.

КСУ має свою структуру: очолює та організовує його діяльність голова, який має 2 заступників.

До повноважень КСУ входять прийняття рішень та надання висновків щодо:

1. конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів Президента України, актів КМУ, правових актів ВР АРК;

2. відповідності КУ чинним міжнародним договорам України або тим міжнар договорам, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов’язковість;

3. додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

4. офіційного тлумачення КУ та законів України.

Рішення і висновки КСУ рівною мірою є обов’язковими до виконання.

Правовий статус людини включає конституційні принципи правового статусу людини і громадянина, громадянство, основні права і свободи та обов’язки, гарантії реалізації прав і свобод людини і громадянина.

     Громадянство України – це правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить своє відображення в їх взаємних правах і обов’язках. Громадянство має певні ознаки: правовий характер, необмеженість у просторі і часі, стійкість, двосторонність, максимальний характер взаємних прав і обов’язків.

Основними елементами правового інституту громадянства є його набуття і припинення.

Законодавством передбачаються такі підстави припинення громадянства України:

1. вихід з громадянства України – громадянин України, який виїхав на постійне проживання за кордон, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувачувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.

2. втрата громадянства у разі, якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянство іншої держави; якщо іноземець набув громадянство України і не подав документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього; якщо іноземець набув громад України і скористався правами або виконав обов’язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство; якщо особа набула громад внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів; якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, на роботу в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи держ влади чи органи місцевого самоврядування іншої держави.

Від втрати треба відрізняти примусове позбавлення громадянства, яке чинним законодавством України забороняється.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку власник виплачує працівникові за виконану ним роботу за трудовим договором або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За своєю структурою заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці(норми часу, виробітку, обслуговування) і посадових  обов’язків, тобто у вигляді тарифної ставки(окладу), відрядних розцінок для робітників чи посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати; премії; премії

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.

Форми виплати заробітної плати:

1)Виплата у грошових знаках, які мають законний обіг на території України

2)Виплата банківськими чеками

3)Виняток – виплата натурою, але ця форма має реалізуватися через колективні договори і лише частково

Системи оплати праці:

– погодинна(оплата праці нараховується за встановлений відпрацьований час).Поділяється на погодинну, поденну і помісячну.

– відрядна (за кількістю виробленої продукції). Поділяється на пряму відрядну, відрядно-прогресивну, відрядно-преміальну та акордну.