Серед пам’яток минулого у стародавньому Києві — знаменитий архітектурний комплекс XI—XVIII сторіч Софія Київська. Його центральна споруда — Софійський собор, закладений в XI сторіччі з наказу Ярослава на честь його перемоги над печенігами. Собор — не тільки неперевершений пам’ятник старовинної архітектури, а й меморіал воїнської слави наших предків.
Починаючи з часів Ярослава, Софія стає важливим культурним центром східнослов’янської держави. У Софійському соборі був свій скрипторій, а також перша відома нам бібліотека, закладена Ярославом.
Слід пам’ятати, що друкарських верстатів тоді ще не було, ще не настали часи Гутенберга, Федорова, Скорини. У своєрідних майстернях-скрипторіях працювали переписувачі книг. Скрипторії звичайно обладнували при княжому дворі, при монастирях. А там, де книги переписувалися, там вони здебільшого й зберігалися.
Досить часто київські князі бували фундаторами таких бібліотек. Про Ярослава літописець повідомляє: «Ярослав же… любив книги і, багато їх переписавши, поклав у церкві святої Софії, котру створив сам».
Портрет князя, якого за прихильність до наук народ прозвав Мудрим, дивиться на нас із кам’яної брили, встановленої вдячними нащадками 1969 року в дворі заповідника навпроти Софійського собору. Цей пам’ятник споруджено на честь заснування Ярославом першої на Русі бібліотеки. На камені вирізьблено слова з літопису, який звеличує князя за те, що той «сіяв у серцях людей книжні слова». У літописі підкреслюється та «велика користь», яку дає людям книжне вчення.
(208 сл.) (Із книги «Калейдоскоп цікавих знань»)