Як розвивати в собі оту внутрішню свободу? Людина сповнена суперечностей, це відомо. Одному дається певний шматок хліба, щоб ніщо не заважало йому творити, а він засинає; завойовник, здобувши перемогу, стає легкодухим; щедрий, коли він багатіє, перетворюється на скнару. Нащо нам політичні вчення, котрі обіцяють розквіт людини, якщо ми не знаємо заздалегідь, яку саме людину вони виростять. Кого вони породять? Ми ж не худоба для відгодівлі; і коли появляється один бідний Паскаль, це куди важливіше, ніж народження кількох благополучних нікчем.
Ми не вміємо передбачити головного. Кожен знає, якою палкою буває радість, коли її не чекаєш. її не забудеш, за нею тужиш так, що ладен пошкодувати і за нещастям, якщо тільки з ним прийшла та радість. Всім нам траплялося, зустрівши товаришів, з насолодою згадувати про тяжкі випробування.
Що ж ми знаємо, окрім того, що є якісь невідомі умови, котрі викликають до життя всі сили душі? У чому ж істина людини?
Істина — це не те, що всі бачать, Якщо саме на цьому ґрунті, а не на якомусь іншому, апельсинові дерева пускають міцне коріння і щедро родять, то цей ґрунт і є істина для апельсинових дерев. Якщо саме ця, а не якась інша релігія, саме ця культура, ця міра вартості, саме ця форма діяльності дає людині відчути душевну повноту, вивільняє в ній володаря, про якого вона й не підозрювала, то саме ця міра вартостей, саме ця культура, ця форма діяльності і є істиною людини. А логіка? Хай викручується, щоб якось пояснити життя.
(238 сл.) (За А. Сент-Екзюпері)