Перші кроки на професійній сцені Іван Паторжинський робив у Харкові. У жовтні 1925-го року, коли тут оперою Му-соргського «Сорочинський ярмарок» починалася біографія Державного українського оперного театру, він дебютував у невеличкій ролі Цигана. Невдовзі через непередбачений збіг обставин відразу увійшов до складу солістів оперної трупи. Сталося так, що захворів єдиний виконавець партії Мефістофеля в опері Гуно «Фауст» — Стешенко. Ситуація була такою: або відміняти спектакль, або покластися на молодого Паторжинсь-кого. Обрали друге і не пошкодували. Після вдалої прем’єри про талановитого актора заговорив увесь Харків.
Коли столицю України було переведено з Харкова в Київ, кращі сили Харківського оперного театру склали столичну оперну трупу. Киянином став і Паторжинський. Відтоді з Київським оперним пов’язане життя співака, за винятком років Великої Вітчизняної війни, коли артистів театру евакуювали за Урал, а потім у складі мистецьких бригад вони виступали на різних фронтах.
Майже сорок років сценічної діяльності, десятки оперних партій, і серед них такі, що важко уявити у виконанні когось іншого. Карась у «Запорожці за Дунаєм» Гулака-Артемовсь-кого, виборний із «Наталки Полтавки» і Тарас Бульба з однойменної опери Лисенка, дяк Гаврило з опери «Богдан Хмельницький» Данькевича, безліч ролей російської і зарубіжної оперної класики.
Остання зустріч видатного українського співака із слухачами відбулася 21 травня 1959 року в залі Київської консерваторії. Іван Паторжинський присвятив цей виступ народній пісні, що виплекала його талант.
(215 сл.) (За М. Романікою)