Українська мова

Правопис слів іншомовного походження

Українська мова

Традиційно до слів іншомовного походження в українській мові відносять лексичні одиниці з такими ознаками:

•    наявність початкових звуків [а], [е]: автомобіль, акциз, економіка, ефект;

•    наявність звукосполучень голосних [ае], [ау], [іо], [іа], [уе] та ін.: аудит, бібліотека, діалог, дует, проект, аеропорт, апофеоз;

•    наявність звука [ф]: сфера, флот, філателія, фірма, фабрика, кафе;

•    збіг кількох приголосних, складний для вимови: агентство, конструкція;

•    наявність афіксоїдів авто-, агро-, ізо-, філ-, радіо-, теле-, турбо-, фото-та ін.: автомобіль, агротехніка, ізотоп, бібліофіл;

•    наявність суфіксів -іт- (-ит-), -альн-, -ат-, -аці-, -ент-, -ій-, -тор-, -ум-, -ус-, -тур-: директор, концентрат, інформація, інцидент, нотаріус;

•    наявність префіксів контр-, ір-, сюр-, ін- та под.: контрреволюція, ірраціональний, сюрреалізм, інноваційний;

•    незмінюваність: кашне, манто, колібрі, таксі, мадам, Делі, Токіо, Кюсю.

Уживання м’якого знака в словах іншомовного походження

М’який знак пишемо Приклад
після букв на позначення м’яких [д’]( [т], [з], [с], [дз’], [ц1], [л1], [н1] перед я, ю, є, і’та йо (при роздільній вимові) ателье, портьєри, браконьєр, віньєтка, конферансьє, більярд, бульйон, Готьє. АЛЕ: мадяр, резюме, нюанс, фюзеляж, ілюзія та ін. (немає роздільної вимови)
після букви л, що позначає м’який [л1] перед наступним приголосним, згідно 3 вимовою фільм, бальзам, асфальт, фальстарт, Нельсон, Гельсінкі. АЛЕ: залп, катафалк, полк, Карлсон, Мелвіл
у кінці слова згідно з вимовою магістраль, ферзь, каніфоль, дуель, Рафаель, Мітель. АЛЕ: плац, бал, вимпел, шприц, Суец

Уживання апострофа в словах іншомовного походження

Апостроф пишеться перед я, ю, е, ї Приклад
після букв б, п, в, м, ф, г, х, /, к, ж, ч, ш, незалежно від того, чи є перед цими буквами інші букви на позначення приголосних, чи немає
після букви р, яка стоїть у кінці складу й позначає твердий [р] бар’єр, інтер’єр, екстер’єр, Фур’є. АЛЕ: рюкзак [р ‘уґзак]
після будь-якої кінцевої букви на позначення твердого приголосного звука префікса ад’ютант, ін’єкція, суб’єкт, об’єкт, кон’юнктивіт, кон’юнктура
після першої частини на твердий приголосний звук складноскороченого слова фельд’єгер
Буква Пишеться Приклад
И У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ж, ч,

ш, р («Де Ти З’їСи Цю ЧаШу ЖиРу?» — правило «дев’ятки») перед буквою на позначення приголосного, крім [й]

 система, дизель (але Цізель), тир, цитата, чилі, джинси, ширма, пріоритет, директор, джихад
У власних назвах після д, т, з, с, ц, ж, ч,

ш, р (правило «дев’ятки») перед буквою на позначення приголосного, крім [й]

 Флорида, Арктика, Лейпциг, Рим, Крит, Алжир, Чикаго, Чилі
У географічних назвах за традицією після букв на позначення приголосних, що не входять до «дев’ятки» Єгипет, Єрусалим, Китай, Пакистан, Узбекистан
І На початку слова історія, Ірак
У кінці незмінюваного слова хакі, шасі, таксі, Віші
Усередині слова перед буквою на позначення голосного або [й] незалежно від того, яка буква на позначення попереднього приголосного віадук, міазм, піаніно, діаграма, наці[йа], історі[йа], пріоритет, тіара, Ріо-де-Жанейро
У загальних і власних назвах після букв на позначення приголосних, що не входять до «правила дев’ятки», якщо далі йде буква на позначення приголосного банкір, гімн, гуманізм, фініш, хімія, Вільнюс, Кіплінг, Овідій, Памір
У власних назвах за традицією після букв на позначення приголосних, що входять до правила «дев’ятки» Россіні, Дідро, Грімм, Сідней
Ї Усередині слова після букви на позначення голосного, а також після апострофа й м’якого знака альтруїст, ануїтет, інтуїція, маїс, у Севільї
Є На початку слова відповідно до вимови єресь, Європа. АЛЕ: траєкторія, хоча проект
У середині слова після апострофа, м’якого знака, е, і, й прем’єра, модельєр, фойє. АЛЕ: діез, поліетилен.
У У словах із французької після літер ж, ч та в окремих словах журі, парашут, брошура, Жуль, парфуми, парфумер

В окремих загальних назвах пишеться и за традицією, бо ці слова давно ввійшли в мову: диякон, єпископ, митрополит, калмик, кизил, кинджал, кумис тощо.

Після префікса або першої частини складного чи складноскороченого слова, що закінчуються буквою на позначення голосного або приголосного, перед основою на і пишеться і: деідеологізований, староіндійський, дезінформація.

Правила уживання апострофа в українських словах

Українська мова

Апостроф — спеціальний діакритичний (надрядковий) знак, який уживається на письмі, щоб показати, що у вимові попередній приголосний звук звучить твердо й роздільно з наступним приголосним звуком [й], наявність якого в слові позначається буквами я, ю, є, ї ([йа], [йу], [йе], [йі]).

Щоб не припускатися помилок у вживанні апострофа, перед написанням треба чітко вимовити відповідне слово й почути: 1) тверду вимову попереднього приголосного звука; 2) паузу (певний розрив між попереднім і наступним звуком); 3) звук [й] після паузи.

Правильно Неправильно Неправильно
[матір /йу]

(значок у позначає паузу)

 [мат’ір’ / йу]

(значок ‘ позначає м’якість)

 [мат’ір’у]

(значок ‘ позначає м’якість)
Тут чуємо твердий звук [р], після якого з’являється пауза, а потім звук [й]: матір’ю Тут чуємо м’який звук [р’] у кінці складу, а такого в українській вимові не може бути: *матірью Тут чуємо м’який звук [р’], але не маємо паузи й не чуємо звука [й]: *матірю

 

Апостроф ставиться

 

Перед я, ю, є, ї Приклад
після б, п, в, м, ф, якщо перед ними не стоїть інша коренева буква, що позначає приголосний звук, крім р б’ють, п’ять, в’єш, м’ята, ф’ють, черв’як, торф’яний, верф’ю
після р у кінці складу пір’я [п’ір/йа], сузір’ю [су/з’ір/йу]
після к Лук’ян, Лук’янець, Лук’янчук
після будь-якої букви на позначення кінцевого твердого приголосного префікса в’їхав, під’їхав, роз’ятрити, між’яр’я, возз’єднання
після будь-якої букви на позначення кінцевого твердого першої частини складноскорочених слів Мін’юст (Міністерство юстиції), дит’ясла

 

Апостроф НЕ ставиться

 

Перед я, ю, є після б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть інша буква на позначення кореневого приголосного, крім р свято, тьмяний, різьбяр, морквяний, духмяний
Перед я, ю, є після р усередині складу рядок [р’а/док]
Перед йо зйомки, курйоз, Воробйов
Перед і, о, а та ін. зініціювати, зорганізувати
Перед я, ю, є, ї після nie-, напів- (у власних назвах) пів-Ялти

 

Правила уживання м’якого знака

Українська мова

Ь (м’який знак) — єдина буква алфавіту, яка не позначає на письмі ніякого звука, а служить для показу того, що попередня буква позначає м’який приголосний звук (ціль, галузь, цивільний), а інколи також того, що попередній м’який приголосний вимовляється роздільно з наступним звуком [й], що передається буквами я, ю, є, ї та буквосполученням йо (Дьяконов, Льюїс, льє, Ільїн, мільйон).

М’який знак пишеться

1.    Після букв д, т, з, с, ц, л, н усередині слова перед наступним приголосним або в кінці слова: доповідь, магістраль, каньйон, боротьба.

2.    Після л перед наступною буквою на позначення м’якого приголосного: сільський (хоча село), читальня.

3.    Усередині складу перед о після всіх букв на позначення м’яких приголосних: льон, сьомий, цього, у нього, трьох, чотирьох, ларьок.

4.    У суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-, -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк український, запорізький, галицький, легенько, ніжнісінький, малюсінький.

5.    У буквосполученнях -льч-, -льц- (походять із -льк-), -ньч-, -ньц- (походять

із -ньк-), -сьч-, -сьц- (походять зі -ськ-): ляльці, ляльчин (бо лялька), няньці, няньчин (бо нянька), Прісьці, Прісьчин (бо Пріська).

6.    Перед зворотною часткою -ся (-сь) у дієсловах дійсного та наказового способів: будують — будуються, стань — станься і станьсь, піднось — підносься (але піднісся, бо підніс).

М’який знак НЕ пишеться

1. Після букв на позначення губних [б], [п], [в], [м], [ф], шиплячих передньоязикових [ж], [ч], [ш], глоткового [ґ] задньоязикових [г1], [к], [х] і [р] у кінці та середині слова перед приголосним: голуб, голубка, любов, любов’ю, календар, календарний, ларка, чотирма, пишеш, пишешся, ніч, нічний, штраф, штрафний.

2. Після букв д, т, з, с, ц, н, якщо далі йдуть букви, що позначають м’які або пом’якшені приголосні: пісня [піс’н’а], радість [радіс’т’], свято [с’вато].

3. Після букви н перед ж, ч, ш, щ і суфіксом -ськ-: тонший, інший, менший, промінчик (хоч промінь), велетенський (хоч велетень).

АЛЕ: женьшень, Маньчжурія.

4. У буквосполученнях -лц-, -лч-, якщо вони походять із -лк-: спілці (бо спілка), галці (бо галка).

5. У буквосполученнях -зк-, -ск-, що не є суфіксами: баский, боязкий, в’язкий, дерзкий, порский, ковзкий, різкий, плоский та похідних.

6. Після н, т, д перед суфіксами -ченк(о), -чук, -чи-, -шин: Гринчишин, Радчук.

М’який знак пишеться у словах: тьмяний, бо тьма; різьбяр, бо різьба.

М’який знак НЕ пишеться після першої частини складних числівників: сімнадцять, шістдесят, п’ятсот. Щоб краще запам’ятати правила вживання м’якого знака, слід завжди мати на увазі, що він може стояти ЛИШЕ після букв на позначення м’яких приголосних [д’], [т], [з’], [с], [дз’], [ц’], [л’], [н], [р’] («Де Ти З’їСи Ці ЛиНи, РиДЗю?»).