Апостроф — спеціальний діакритичний (надрядковий) знак, який уживається на письмі, щоб показати, що у вимові попередній приголосний звук звучить твердо й роздільно з наступним приголосним звуком [й], наявність якого в слові позначається буквами я, ю, є, ї ([йа], [йу], [йе], [йі]).
Щоб не припускатися помилок у вживанні апострофа, перед написанням треба чітко вимовити відповідне слово й почути: 1) тверду вимову попереднього приголосного звука; 2) паузу (певний розрив між попереднім і наступним звуком); 3) звук [й] після паузи.
| Правильно | Неправильно | Неправильно |
| [матір /йу]
(значок у позначає паузу) |
[мат’ір’ / йу]
(значок ‘ позначає м’якість) |
[мат’ір’у]
(значок ‘ позначає м’якість) |
| Тут чуємо твердий звук [р], після якого з’являється пауза, а потім звук [й]: матір’ю | Тут чуємо м’який звук [р’] у кінці складу, а такого в українській вимові не може бути: *матірью | Тут чуємо м’який звук [р’], але не маємо паузи й не чуємо звука [й]: *матірю |
Апостроф ставиться
| Перед я, ю, є, ї | Приклад |
| після б, п, в, м, ф, якщо перед ними не стоїть інша коренева буква, що позначає приголосний звук, крім р | б’ють, п’ять, в’єш, м’ята, ф’ють, черв’як, торф’яний, верф’ю |
| після р у кінці складу | пір’я [п’ір/йа], сузір’ю [су/з’ір/йу] |
| після к | Лук’ян, Лук’янець, Лук’янчук |
| після будь-якої букви на позначення кінцевого твердого приголосного префікса | в’їхав, під’їхав, роз’ятрити, між’яр’я, возз’єднання |
| після будь-якої букви на позначення кінцевого твердого першої частини складноскорочених слів | Мін’юст (Міністерство юстиції), дит’ясла |
Апостроф НЕ ставиться
| Перед я, ю, є після б, п, в, м, ф, якщо перед ними стоїть інша буква на позначення кореневого приголосного, крім р | свято, тьмяний, різьбяр, морквяний, духмяний |
| Перед я, ю, є після р усередині складу | рядок [р’а/док] |
| Перед йо | зйомки, курйоз, Воробйов |
| Перед і, о, а та ін. | зініціювати, зорганізувати |
| Перед я, ю, є, ї після nie-, напів- (у власних назвах) | пів-Ялти |