Подякував Юрко левові й орлові та й рушає в дорогу.
— А я що? Я нич? — запищала мурашка.— Хіба я не годна нічим заплатити за мудру пораду? На, прийми й від мене волосок. Сховай, і буде тобі у пригоді. В ньому така сила, що як його пальцями погладиш, то відразу мур’янкою станеш. Світ великий, життя довге…
Подякував Юрко і мурашці, вклонився і йде далі.
Йде пустелею. Почало вечоріти. Раптом бачить — перед ним праворуч і ліворуч море. Кінця йому не видко!
«Що тепер робити? Вертатися назад?»
Зажурився Юрко, а тоді вдарив пальцем у чоло:
«А перо з орла нащо? Спробую, може, з того щось і буде!»
Вийняв перо, потяг поза вухом і… віруєте не віруєте… нараз став орлом!
Летить, летить… Добрі дві години. І долетів до другого берега. А там над водою високий палац з самого срібла-золота. Одне вікно відчинене, а у вікні красна дівчина, якої ще ніколи не бачив.
«Тут, мабуть, живе цар, а се — царева дочка»,— міркував Юрко.
Закружляв над палацом і злетів до дівочої кімнати.
Царівна швидко зачинила вікно й побігла до батька:
— Няньку, ходіть погляньте, який прекрасний орел залетів до моєї світлиці!
Цар прийшов, глянув і каже:
— Справді дуже гарний. Можна дати його до саду, там такого ще не є.
— Ой ні! Се мій, бо залетів до мене.
— Най буде по-твоєму,— засміявся цар і наказав зробити для орла золоту клітку.
Принцеса дуже полюбила птаха. Ходить за ним: годує і поїть. Якось вона захворіла і лягла спати без вечері. А коли смеркалося, орел оглянувся довкола, вийшов з клітки й стався легінем. Сів до столу, повечеряв, випив вина і став коло постелі — милується красою царівни. Як почало розвиднятися, знову обернувся на орла, зайшов у клітку і замкнувся.
Вранці служниця прибирала й похвалила принцесу:
— Добре, що ви поїли вечерю!
Дівчина глянула на стіл: справді, вечеря з’їдена! Чудується: «Хто би міг поїсти!.. Кімната ж була замкнена. Буду гадкувати…»
Як принесли вечерю, що стане й на двох, вона трошки поїла й лишила. Лягла у постіль і не спить. Але десь коло півночі все-таки заснула. А Юрко цього й чекав. Виліз із клітки, стався легінем і смачно поїв: помилувався ще красою дівчини і знову перекинувся в орла.
І цього разу служниця хвалила принцесу за добрий апетит.
А та дає тверде слово, що вже не засне і мусить дізнатися, що тут діється.
Як принесли вечерю, мало їла; лягла спати у постіль і прикинулась, що спить.
Юрко думав, що вона заснула, вийшов із клітки й сів до столу. Поїв і став коло постелі, дивиться на дівчину. А вона все бачила. Коли леґінь хотів був статися орлом і зайти до клітки, вхопила його за руку:
— Хто ти за один? Як сюди потрапив? Сядь і розкажи. Юрко усміхнувся, присів