Митрополит Київський і Галицький Петро (Могила) був відданим і невтомним борцем за торжество православ’я в складних історичних обставинах в Україні та Білорусі в XVII столітті.

Майбутній митрополит походив зі старовинного молдавсько­го роду Могил. Прізвище це відповідає прізвищу князів Холм-ських і походить від молдавського слова тоЬіІа, що означає узвишшя, горбовину.

Народився Петро Семенович Могила 10 січня 1597 року в сім’ї господаря Валахії, а потім і Молдавії Симеона Могили.

Початкову освіту юнак здобув у вчителів Львівського пра­вославного братства, організованого в 1586 році для захисту та збереження православної віри.

Різка зміна загальної ситуації сталася після проголошення 1596 року унії, коли вплив католицизму посилився на Молдо­ву і Валахію.

Могили переселилися до Польщі, де знайшли підтримку своїх сильних і заможних родичів, що мешкали там. Юнак зміг продовжити навчання. Спочатку він здобув освіту в Польській академії в Замості, а згодом учився в різних навчальних закла­дах Голландії та в Парижі.

Вільно володіючи грецькою та латинською мовами, він до­сить швидко опанував богословську науку.

Повернувшись до Польщі, Петро пішов на військову служ­бу, брав участь у Хотинській битві 1621 року. Вихованому на суворих православних традиціях, йому важко було існувати в іновірному товаристві та легковажному, військовому ото­ченні. Вже тоді його душу обіймало пристрасне бажання при­святити себе служінню Богові, православ’ю, народові, який, захищаючи віру, героїчно боровся за свою свободу вільно спові­дувати її.

Після повернення до Польщі, через складну політичну ситу­ацію, майбутній митрополит довго не міг затримуватися в чу­жорідному середовищі.

Згодом він переїжджає до України. Часто відвідуючи Київ, молодий богослов зблизився з митрополитом Іовом (Борець­ким), з яким товаришував ще в роки навчання. Часте й плідне спілкування з митрополитом Іовом остаточно завершило фор­мування поглядів Петра Могили. По суті, це й визначило на­прям його подальшої життєвої діяльності. У 1625 році він при­ймає чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі.

На той час Києво-Печерська обитель виступала головною опорою православ’я в Україні. Це був той надійний оплот духа, що об’єднував і концентрував у собі життєдайні сили народу. Для Петра Могили монастир став тим благодатним місцем, де могли вивершитися і зміцнитися його мрії й надії, які згодом втілюватимуться в життя на церковно-просвітницькій ниві діяльності за часів митрополитства.

У 1627 році архімандритом було обрано тридцятирічно­го Петра Могилу, який ще на той час навіть не мав духовно­го сану.

У сані архімандрита Києво-Печерського монастиря Петро Могила проявив себе ревним і достойним послідовником своїх славетних попередників, котрі самовіддано боролися за єдність православ’я, боронили від зазіхань уніатів цю старовинну свя­тиню православного християнства Київської Русі. Палкий при­хильник «православних традицій, усім серцем відданий рід­ній Церкві, наділений твердою волею та рішучим характером, архімандрит Петро Могила вимагав від послушників та братії смирення і послуху, подаючи власним прикладом зразок взір­цевої поведінки.

Добре усвідомлюючи роль книги, друкованого слова, пра­ведник докладав усіх зусиль, щоб за час його архімандритства Києво-Печерська друкарня посіла визначне місце як серед ін­ших друкарень України та Білорусі, так і в суспільному житті загалом. За п’ять з половиною років його настоятельства з лавр­ської друкарні вийшло 15 назв видань. Серед них були і кни­ги самого Петра Могили — як авторські, так і перекладні. Тоді ж архімандрит склав декілька канонів та церковних пісень, які свідчили про високий поетичний талант автора. І. Огієнко з цього приводу зазначав: «Могилянська доба — це найкраща