Переказ (переказування) з певного метою використовується на заняттях практично з усіх предметів. Головною метою переказів на уроках української мови є формування в школярів комунікативних умінь. Цим і визначається специфіка роботи над переказами різних видів, кожний з яких містить елементи творчості.
Письмовий переказ первинного тексту, крім орфографічних і пунктуаційних навичок, вимагає від учнів мовленнєвих умінь. До комплексних умінь, пов’язаних з переказом, належать такі:
- слухати і розуміти текст, усвідомлюючи тему та основну думку, логіку викладу, провідний тип мовлення (розповідь, опис, роздум), стиль мовлення, особливості авторського стилю;
- запам’ятовувати конкретні факти, послідовність викладу матеріалу;
- усвідомлювати взаємозумовленість мікротем, індивідуальний стиль автора (у тому випадку, якщо пропонується текст публіцистичного чи художнього стилю);
- відтворювати почуте в переказі з урахуванням виду переказу (докладний, стислий, вибірковий) та особливостей типу й стилю мовлення;
- оформлювати переказ у вигляді автономного висловлення (наявність початку і кінцівки в тексті);
- удосконалювати переказ відповідно до завдання первинного тексту, теми, основної думки, типу і стилю мовлення.
Одні з названих умінь розвиваються під час проведення всіх видів переказу, для формування інших необхідно використовувати певний його вид.
Систематичне використання переказу з послідовним його { ускладненням забезпечить успішне виконання учнями всіх зазначених програмою видів робіт і сприятиме підвищенню рівня мовленнєвої культури, а також орфографічної, пунктуаційної, лексичної та стилістичної грамотності.
Таким чином, навчаючи школярів писати переказ, учитель повинен наголосити на тому, що і процес сприймання тексту, і створення першого варіанта свого тексту, і його редагування мають творчий характер.
Часто виникають запитання про те, чи можуть учні робити записи, щоб краще запам’ятати почуте.
Після (а не під час!) першого прослуховування можна порадити старшокласникам записати на чернетці слова і словосполучення, які їм видалися особливо виразними, яскравими.
Під час повторного прослуховування, коли повідомляє і ься завдання, пов’язане з видом переказу (докладний, стислий, вибірковий) і характером критичного осмислення авторського тексту, учні уточнюють, чи правильно запам ятали послідов- , ність викладу тексту, фактичний матеріал (дати, імена, місце дії, події та ін.); визначають часові, причиново-наслідкові зв’язки, на яких не зосереджували увагу під час першого прослуховування; відзначають виражальні прийоми, використані автором. Учні можуть щось занотувати, проте вчителю слід наголосити, що в робочих матеріалах мають бути записані ключові слова, словосполучення, які підкреслюють своєрідність авторського стилю, оцінку зображуваного в тексті, ставлення до нього, можливе використання умовних графічних позначень тощо.
Важливим моментом у методиці проведення переказу є робота з чернеткою й редагування написаного. Формування вміння вдосконалювати написане відбувається на спеціальних уроках з мовленнєвого розвитку, під час вивчення лексики і граматики.
Варто наголосити учням, що складання плану на чернетці це та частина роботи, від якої залежить успішне виконання завдання в цілому, тому дуже важливо приділити їй 5-10 хвилин. План на чернетці може бути простий або складний; він допоможе учневі логічно і послідовно відтворити зміст почутого тексту, але в чистовий варіант не записується. Під час роботи з чернеткою учні також мають пам’ятати, що слід уникати невиправданих повторів, невдалого добору слів і синтаксичних конструкцій, неправильної розстановки розділових знаків.
Аналізуючи переказ, дуже важливо розглянути написании учнями текст з погляду його відповідності таким параметрам:
- обсяг відтвореного висловлення (характеризується підрахунком лексем і речень);
- кількість мікротем;
- повнота розкриття теми та задуму висловлення;
- логічна послідовність викладу думок;
- збереження типу, стилю і жанру мовлення;
- збереження (більшою чи меншою мірою) характерних для стилю і жанру мовлення мовних засобів.