Творче завдання: викласти власні міркування про те, що заважає нашій країні в її прагненні наблизитися до євро­пейських стандартів у різних сферах життя.

Події останніх років дають змогу зробити висновки стосов­но майбутніх взаємин України з Європою.

Польща — чи не єдина країна в Європі, котра має певну українську політику, підтримувану мережею навчальних за­кладів (сьогодні, здається, у Польщі є більше кафедр та сту­дентів україністики, ніж у всіх інших країнах Європи разом узятих), компетентними засобами масової інформації (чільні польські газети мають постійних кореспондентів у Києві — на відміну від західних видань, котрі використовують позаштат­них працівників).

Польська культура й українська достатньо близькі, спорід­нені, щоб розуміти одна одну й притягуватись, і досить далекі, відмінні, щоб сперечатися і відштовхуватися. Саме в Східній та Західній Галичині вони повною мірою втілюють «реальність національних культур».

І Львів, і Краків можуть стати (власне, Краків уже став) осе­редками культурної індустрії і туристичного бізнесу.

Саме в гуманітарній сфері без великих економічних ризиків та значних витрат можна зробити досить багато за наявності самої лише доброї волі. Насамперед це стосується сфери нау­кових досліджень, освіти, культури, інформації. Вже сьогодні без значних інвестицій можна було б відкрити кілька українсь­ких книгарень у Польщі і кілька польських книгарень у біль­ших містах України, забезпечивши для них митні пільги при обміні не лише книжками, а й національною періодикою та ві-део- й аудіопродукцією. Вже сьогодні можна істотно розшири­ти обмін радіо й телепрограмами, художніми виставками, кон­цертами, театральними виставами. Вже сьогодні можна було б налагодити вивчення польської мови в українських серед­ніх школах, беручи до уваги не лише її безумовну перспектив­ність у плані нашої європейської інтеграції, а й значно більшу доступність порівняно з англійською чи німецькою. Вже сьо­годні можна інтенсифікувати обмін студентами та школярами, зокрема й у рамках літніх таборів молоді.

Зрозуміло, що в усіх цих програмах Львів і Краків мог­ли б відігравати помітну роль, причому місцеві органи влади та неурядові організації могли би зробити тут досить багато, навіть без допомоги з боку Києва. Але є одна галузь, де, як мені здається, Львів і Краків могли би відігравати не просто поміт­ну, а виняткову роль — беручи до уваги їхню приналежність до одного культурно-історичного регіону та бурхливий розви­ток індустрії розваг у сучасному світі. Ця галузь — культур­ний туризм. Львів, звичайно, не стане найближчим часом для поляків та українців тим, чим став Страсбург для французів і німців після примирення. Але членство Польщі в Євросоюзі, поза сумнівом, відкриває для Львова нові можливості.