План
I. Розвиток освіти й красного письменства на Русі.
II. Мудре слово на сторожі моралі.
1. Літописи «Повість минулих літ».
2. «Повчання» Володимира Мономаха.
3. «Слово про закон і благодать» Іларіона.
4. Світський характер літератури і тісний зв’язок з християнством.
5. Художні здобутки давніх письменників.
ІІІ. Значення творчості давніх письменників для зміцнення та самоствердження Київської Русі як держави.
План
I. Глибоке народне коріння давньоукраїнської народної драми та віршів.
II. Шкільництво — осередок літературної творчості.
1. Шкільна драма на історичну тему: «Володимир» Ф. Прокоповича.
2. Соціальні мотиви у драмі Г. Кониського «Воскресіння мертвих».
3. Інтермедії та інтерлюдії — прабабусі комедії в українському театрі.
4. Піїтика — шкільний предмет. Поезія «мандрівних дяків».
5. Климентій Зіновіїв — перший український співець праці ремісників, наймитів-бурлаків, селян.
6. Сатиричні твори І. Некрашевича.
7. Поєднання книжних традицій з народними, використання гумору й сатири.
III. Значення давньоукраїнської драматургії та поезії для розвитку нової української літератури та мови.
План
I. Козацькі літописи — свідчення героїчного життя українського народу.
II. Звитяга Січового козацтва очима козаків-літописців.
1. Чорна рада під Ніжином в «Літописі Самовидця».
2. Історія козацтва в описі Григорія Грабянки.
3. Гарячий патріотизм анонімної «Історії русів».
4. Сум з приводу гетьмансько-старшинських усобиць в «Літописі Самійла Величка».
5. Використання в літописах легенд, переказів, віршів, документів тодішньою українською мовою.
6. Використання в літописах лексико-фразеологічного багатства мови, сатири та гумору.
III. «…З літературного боку се явище дуже цінне». (І. Франко).