7 клас

ПАМ’ЯТЬ — НАЙВАЖЛИВІША ВЛАСТИВІСТЬ ЛЮДИНИ

7 клас, Перекази

Світ великий. Історія його — не менша. Ми вивчаємо історію різних держав. Проте, яку б країну не вивчали, які б захоплюючі історичні події не відкривалися б перед нами, ми повинні пам’ятати завжди про історію свого народу, землі, на якій живемо.

Пам’ять — це одна з найважливіших властивостей люди­ни. Так, як не можна забувати власного батька і матір, бо вони дали життя, дім, у якому народився і виріс, так не можна за­бувати свій народ та його історію. Ми — частинка народу. Без всіх нас немає ні народу, ні історії.

Так, як не можна забувати своїх рідних, близьких ні в хви­лини радості, ні в години печалі, так не можна забувати нашої землі, бо це — першооснова. З неї ми вийшли, до неї і прийде­мо. Люди не є людьми, якщо вони не мають ні мови, ні пам’яті, ні землі, ні роду. Пам’ятаймо про це!

Ми не знаємо, що принесе нам завтрашній день. Людина за­вжди жила і живе вірою та надією на краще. Але пам’ятаймо, що ніщо не приходить само собою, як і не змінюється без лю­дини.

Щоб жити краще — потрібно краще працювати. Це стосуєть­ся всіх: мене, батьків, друзів, сусідів. Людська праця потребує знань. Знання здобуваються в навчанні. Вчімось. Зробімо так, щоб день сьогоднішній став гордістю для майбутнього.

(200 сл.)                                                                    (За В. Мисаном)

КОВАЛЬСТВО

7 клас, Перекази

Пам’ятаєте, про що казкова змія просила коваля?

— Ковалю, ковалю! Скуй мені такий тоненький голосок, як у Телесикової матері!

До ковалів здавна ставились з великою повагою і водно­час з упередженістю. їх вважали чарівниками, що володіють мистецтвом перетворення металу на будь-які предмети. Коваль міг порозумітися з усіма, навіть нечиста сила просила в нього допомоги.

В Україні ковальський промисел існував аж до середини XX століття. Кузня була розташована, як правило, на околи­ці села. Це була будівля, у якій було горно, закріплене на ко­лоді ковадло, точило та корито з водою для гартування й охо­лодження виробів.

Традиційний інструмент коваля такий: великі молоти, малі молотки, кліщі, обценьки. Пізніше з’явилися пили-ножівки, ключі для нарізання різьби, ножиці для металу.

Процес кування відбувався так. Коваль розігрівав до черво­ного кольору шматок металу в горні, де горіло деревне вугілля (горіння посилювалося роздмухуванням полум’я за допомогою міхів). Далі він брав кліщами залізо, клав його на ковадло та бив по ньому молотом, надаючи потрібної форми. Часто кова­леві допомагав помічник. Зазвичай це був підліток, який вико­нував обов’язки молотобійця. Викувавши річ, її кидали в ко­рито з водою для загартування.

Ковалі виготовляли зброю та різноманітні речі господарсько­го призначення: сокири, ножі, молотки, лопати, цвяхи, замки, клямки, залізні ворота й огорожі.

Українські ковалі вміли плавити мідь та інші благородні метали, володіли майстерністю зварювання металів.

(205 сл.)    (Із журналу)

СОФІЯ КИЇВСЬКА

7 клас, Перекази

Серед пам’яток минулого у стародавньому Києві — знаме­нитий архітектурний комплекс XI—XVIII сторіч Софія Київсь­ка. Його центральна споруда — Софійський собор, закладений в XI сторіччі з наказу Ярослава на честь його перемоги над пе­ченігами. Собор — не тільки неперевершений пам’ятник ста­ровинної архітектури, а й меморіал воїнської слави наших предків.

Починаючи з часів Ярослава, Софія стає важливим куль­турним центром східнослов’янської держави. У Софійському соборі був свій скрипторій, а також перша відома нам бібліо­тека, закладена Ярославом.

Слід пам’ятати, що друкарських верстатів тоді ще не було, ще не настали часи Гутенберга, Федорова, Скорини. У своєрід­них майстернях-скрипторіях працювали переписувачі книг. Скрипторії звичайно обладнували при княжому дворі, при мо­настирях. А там, де книги переписувалися, там вони здебіль­шого й зберігалися.

Досить часто київські князі бували фундаторами таких біб­ліотек. Про Ярослава літописець повідомляє: «Ярослав же… любив книги і, багато їх переписавши, поклав у церкві святої Софії, котру створив сам».

Портрет князя, якого за прихильність до наук народ про­звав Мудрим, дивиться на нас із кам’яної брили, встановленої вдячними нащадками 1969 року в дворі заповідника навпроти Софійського собору. Цей пам’ятник споруджено на честь засну­вання Ярославом першої на Русі бібліотеки. На камені вирізьб­лено слова з літопису, який звеличує князя за те, що той «сіяв у серцях людей книжні слова». У літописі підкреслюється та «велика користь», яку дає людям книжне вчення.

(208 сл.)    (Із книги «Калейдоскоп цікавих знань»)