Там живуть люди. Так близько і наче на якійсь іншій планеті… Погасне вікно, покине цей світ та людина, для котрої воно осві­тилося, я на це не зверну уваги, не знатиму…

Місяць охоплює верхів’я дерева, і воно здається хмаринками зеленастого туману, ясного та півпрозорого. Унизу, поміж тем­ним віттям та пишними трояндовими кущами, невпинно блищать крилаті світлячки. Наче іскорки, вони займаються і гаснуть літа­ючи. Часом пахне липовим цвітом, часом якимись дуже пахучими квітками. Десь здалеку чути мандоліну, але дзвін її ледве-ледве доходить. Не знати, чи то хто торкає струни, чи це долітають сюди тільки окремі ноти якоїсь мелодії.

На дзвіниці Сан-Лоренцо вдарив дзвін. Повний, низький згук широко та спокійно розійшовся в повітрі. Задзвонили в усі дзвони. Це якась проста, але велична музика, котру слухаєш із справж­ньою втіхою і котра надзвичайно гармонізує за старим прекрас­ним містом, повним спогадів (Н. Кибальчич; 193 сл.).

Завдання до тексту
1. Визначити стиль і тип мовлення.
2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план

1. Цілковита тиша.
2. Місяць охоплює верхів’я дерева.
3. Часом пахне липовим цвітом.
4. На дзвіниці Сан-Лоренцо вдарив дзвін.

3. Лексична робота.

• Готика — художній стиль європейського пізнього середньо¬віччя, який найяскравіше виявився в архітектурі та характе¬ризується легкими гострокінцевими будівлями, стрімко спря¬мованими вгору, та численним оздобленням скульптурами, склом і витонченим різьбленням з каменю.
• Мандоліна — струнний щипковий інструмент з овальним кор¬пусом і чотирма парами струн, на якому грають медіатором.
4. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів. Енизу, навкруги, готична дзвіниця, не шкодять, верхів’я,
зеленастий, півпрозорий, поміж, невпинно, здалеку, мандоліна, ледве-ледве, Сан-Лоренцо, прекрасний.
5. Продовжити речення.

1. Така тиша, мов…
2. Місяць охоплює верхів’я дерева, і воно…
3. Десь здалеку чути мандоліну…

4. Це якась проста, але … музика, котру слухаєш із … і котра надзвичайно гармонізує за старим…, повним спогадів.
6. За складеним планом переказати текст.

Чудодійна, страшна річ — надія. То вона, а не страх, не покір­ність веде засуджених на смерть на ешафот; то вона найгордіших, найодважніших утримує від бажання кинутись на катів і в нерівній, безнадійній, але почесній боротьбі знайти смерть. Опортуністична, поблажлива, гнучка, улеслива, вона згодна на всяке пониження, на всяку ганьбу, аби відтягти останню хвилину на міліметр далі.

І вона оживлює мертвяків, ставить на ноги калік, робить видющими незрячих, висхлих, безживних, інертних сповнює соками й енергією.

«Пан президент благають вибачити». І вже тьохнуло щось у старому, тоскно млявому тілі, уже нашугала, загусла кров, уже величезна зала стала неподібною до біржової стайні. І паличка вже не цокає так зневажливо й демонстративно по мармурових квадратах підлоги.

Мертенс приймає князя стоячи, навіть трохи підійшовши до две­рей од столу. Поважно й серйозно, нахиливши бичачу, цегляного кольору шию, він коротким, поштивим жестом куцої товстої руки поводить на дерев’яний жовтий фотель. Ні іскорки тріумфу.

Після кольорової, врочистої, холоднуватої пітьми приймаль­ної зали очі мимоволі мружаться від жовтого, сліпучого світла кабінету. Сонце — травневе, щедре, реготливе — з розгону б’є крізь розчинені широченні вікна в дзеркально вигладжений пар­кет, одбивається, перелітає в жовті дерев’яні стіни, у дерев’яну стелю, грає скрізь зайчиками від металу апаратів, лоскоче чер­воне, м’ясисте вухо Мертенса. І нема йому ніяких перепон: ні одної м’якої меблі, ні портьєри, ні завіски — дерево, книжки, метал, папір та солома на плетених сидіннях фотелів і стільців. Оце такий кабінет президента Об’єднаного Банку.

На величезному столі в хаотичному порядку, у напруженій, веселій готовності блискають телефони й телеграфні апарати — з екранами, без екранів, слухові, світлові, мідяні, сліпучо-блискучі й матово тьмяні — рурки, держальця, скло, гвинти. Усе це грізно купчиться пірамідою перед фотелем пана президента Об’єднаного Банку, єднаючи його з Берліном, Німеччиною, усім світом (В. Винниченко; 275 сл.).

Завдання до тексту
1. Визначити стиль і тип мовлення.
2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план

1. Чудодійна, страшна ніч.
2. Хвилювання головного героя.
3. Мертенс приймає князя стоячи.
4. Сонце — травневе, щедре, реготливе.
5. Кабінет президента Об’єднаного Банку.
6. Телефони та телеграфні апарати на столі президента банку.

3. Лексична робота.

• Держальце — предмет, яким беруть, тримають що-небудь.
• Опортуністичний — прикметник до опортуніст — пристосу¬ванець, у годованець.
• Портьєра — завіса з важкої, щільної тканини на дверях або на вікні.
• Рурка — трубка.
• Тріумф — видатний, блискучий успіх, перемога; торжество.
• Фотель (діалектне) — крісло.
4. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів. Мимоволі, тріумф, портьєра, опортуністичний, президент,
сліпучо-блискучий, держальце, розвинений, широченний, дерев’яний, боротьба, Об’єднаний Банк.
5. Питання до тексту.
• Якою здається ніч оповідачеві?
• 3 ким чекає зустрічі головний герой?
• Де приймає Мертенс
• Опишіть кабінет.
• Які враження справив на вас кабінет президента банку?
• Що знаходилось на робочому столі президента?
6. За складеним планом стисло переказати текст.

Усе тут дихало святковою простотою. Не порушував її сірий кіт, що дрімливо лежав на ослінчику біля печі. Час від часу він мур-котливо простягав лапу. Осипко прислухався, хотів збагнути, про що муркоче кудлай. Може, йому теж сняться Марійчині казки?

Довгими вечорами засиджувався Осипко, задивляючись на оздоби до різдвяних свят, що їх готувала вправною рукою мати. Але ні в її очах, ні у виразі задумливого обличчя не читав святко­вої радості. Та й Марійка останнім часом не розповідала веселих казок, а все торочила про напасників, упирів та різних зловісни-ків. її співаночки, повиті смутком, сіяли неспокій.

По вулиці крадькома іноді проходили люди від хати до хати. До корчми ніхто не простував, бо там розташувалися жовніри. Не одна молодиця заголосила від них. Котилися бентежні вісті від оселі до оселі, від села до села — того забрали жовніри, того побили киями або погнали під конвоєм до в’язниці у Вижницю. Звістка про арешт Лук’яна Кобилиці облетіла навколишні села, туском обзивалась у кожній хаті… (І. Пільгук; 203 сл.).

Завдання до тексту
1. Визначити стиль і тип мовлення.
2. Скласти план до тексту. Орієнтовний план

1. У зав’южені вікна зазирнули зимові дні.
2. У хаті пахло лежаними яблуками.
3. Кіт дрімливо лежав на ослінчику.
4. Довгими вечорами засиджувався Осипко.
5. По вулиці крадькома проходили люди від хати до хати.

3. Лексична робота.

• Бовдур — димар.
• Жовнір — солдат.
• Лампадка — наповнена оливою невелика посудина з ґнотом, яку запалюють перед іконами.
4. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів. Зав’южені, несподівані, сніговії, трепетокрило, зловісники,
крадькома, неспокій, обличчя.
5. Питання до тексту.
• Про яку пору року розповідається в тексті?
• Чим пахло в хаті?
• До якого свята все було прикрашено в хаті?
• Що зазвичай розповідала Марійка?
• Хто ходив по вулиці?

• Де розташовувалися жовніри?
• Чим займалися жовніри?
6. За складеним планом переказати текст.