Криза державності викликала бажання у патріотичних сил зупинити цю руйнівну тенденцію та об’єднати укр. Землі в межах однієї держави. Лідером цих сил став новий Правобережний гетьман П. Дорошенко, який прийшов до влади у серпні 1665. Спочатку, заручившись нейтралітетом Польщі, він переміг своїх суперників, що також претендували на гетьманство. Намагаючись зміцнити внутрішні позиці, П. Дорошенко здійснює кілька реформаційних кроків: починає систематично скликати військову раду, щоб заручитися народною підтримкою, створює постійне наймане військо, забезпечуючи цим незалежність від козацької старшини. На кордоні проводить нову митну лінію, розпочинає випускати власну монету, енергійно заселяє спустошені окраїни Правобережжя.

Активною була і зовнішньополітична діяльність П. Дорошенка. Спочатку, спираючись на підтримку татар, він намагається витіснити поляків з Правобережжя та одночасно проводить переговори з Росією з метою повернення прав і вольностей Війську Запорозькому, возз’єднання у межах єдиної держави всіх укр. Земель. Однак ці переговори не дали результату. Збройне протистояння з Польщею та непоступливість Росії змусили гетьмана шукати порозуміння з І. Брюховецьким. Після того, як він, відчуваючи підтримку, перейшов на Лівий берег і після вбивства козаками І. Брюховецького, Дорошенка було проголошено гетьманом усієї України. Але зведена гетьманом структура влади була надзвичайно слабкою. У вересні 1676 П. Дорошенко складає свої повноваження та здається Росії.

Дем’ян Многогрішний намагався проводити політику, спрямовану на захист державних інтересів України: домігся, щоб Київ з округою, незважаючи на умови Андрусівського перемир’я, залишався у складі Лівобережжя; спирався на полки компанійців і прагнув зміцнити гетьманську владу, поступово ослаблюючи політичну роль козацької старшини; вів таємні переговори з П. Дорошенком про можливість переходу Лівобережної України під протекторат Туреччини.Така політика викликала незадоволення як частини старшинської верхівки, так і московського уряду. У ніч з 12 на 13 березня 1672 року у Батурині козацька старшина (П. Забіла, І. Самойлович, К. Мокрієвич, Р. Дмитрашко-Райча) за підтримки начальника московської залоги заарештувала Д. Многогрішного й видала його представникам царського уряду.

У своїй політиці Многогрішний намагався рішуче і безкомпромісно відстоювати автономні права України, і боровся за відновлення кордонів Української держави періоду Б. Хмельницького. Послідовний курс Многогрішного на широку автономію України спричинив серйозне занепокоєння російського уряду та протидію частини козацької старшини, яка дотримувалась проросійської орієнтації.