Юрій Кондратюк зробив оригінальний внесок в енергетику» У розв’язання ряду інженерних питань елеваторної техніки, гірничого, будівельного та цукроварного виробництва. Наприклад, як енергетик він пропагував ідеї використання земного тепла, сонячної енергії, розвинув теорію та інженерне проектування потужних вітроагрегатів та вітрових електростанцій, обґрунтував застосування висотних залізобетонних веж для монтування вітроагрегатів, створив принципово нову у свій час теорію вітровикористання. Але відомими у світі стали його праці з теорії ракетно-космічного польоту.
У чотирьох наукових працях — «Петроградському рукопису», «Київському рукопису», рукопису «Міжпланетні мандрівки» і книзі «Завоювання міжпланетних просторів» — Ю. В. Кондратюк окреслив свою незалежну від інших вітчизняних та закордонних вчених теорію космічного польоту. Якщо перші три рукописи — головним чином описовий виклад різних варіантів цієї теорії, то вказана книга — дуже стисле й оригінальне поєднання блискучої фантазії з конкретними інженерними розрахунками і вирішенням найскладніших технічних завдань космічного польоту.
У Києві, в драматичний період історії України і особистої долі, переховуючись від усіх влад, що швидко мінялися у місті, Ю. В. Кондратюк пише видатну працю «Тим, хто буде читати, щоб будувати», яку було опубліковано тільки 1964 року. В цьому «Київському рукопису» зроблено важливий крок у розвитку теорії міжпланетних польотів та освоєнні ближнього космосу. «Київський рукопис» Ю. В. Кон-дратюка — це, по суті, за стилем і формою викладу перший підручник з основ теорії ракет і разом з тим посібник для ін-женерів-практиків. Кондратюк самостійно працював над проблемами теорії міжпланетних польотів, не будучи знайомим, наприклад, з публікаціями К. Е. Ціолковського, тому був змушений дуже докладно обґрунтовувати інженерні рішення, які він пропонував.
Дати ключі для вирішення основних завдань космічного польоту — наскрізна ідея його наукових праць і методологічна особливість усіх розробок. Головні знахідки Ю. В. Кон-дратюка: засіб досягнення поверхні космічних тіл, насамперед Місяця і Марса (цю ідею було застосовано у проекті «Аполлон», конструкції американського місячного модуля); варіанти і раціональні схеми дво- і триступеневих ракет; розподіл ступенів по баках та двигунах і принципові питання конструкції самої ракети, серед яких найважливіші — охолодження камери і сопла ракетного двигуна компонентами палива, турбонасосна подача компонентів, шахове розміщення форсунок; принципи гальмування космічних апаратів в атмосфері; конструкції крісел космонавтів; теорія безпеки польоту.
Багато із цих та інших ідей Ю. В. Кондратюка реалізовано в практичній космонавтиці, але деякі ще чекають свого втілення.
Ю. В. Кондратюк вважав, що з енергетичного погляду вигідніше використовувати не весь снаряд при польоті до планети. Він передбачав, що для досягнення віддалених об’єктів у космосі потрібно досконало розробити програму польоту з використанням проміжних планет і штучно створених баз. Актуальним і сьогодні є припущення Ю. В. Кондратюка про те, що в багатьох випадках для влаштування проміжних баз слід використовувати як Місяць, так і штучні супутники не тільки Землі, а й інших планет. Теорії проміжних баз він присвятив багато робіт і довів, що спуск на планету вигідніше здійснювати за допомогою спеціального посадкового модуля, який відділяється від бази і повертається до неї. У своїх теоретичних працях Ю. В. Кондратюк прийшов до цілого ряду фундаментальних висновків, які й досі широко використовуються в космічній техніці. Оригінальні дослідження, найбільш вигідні програми польоту стали фундаментом при розробці теорії освоєння космічного простору.
Ю. В. Кондратюк бачив навколоземний космос, міжпланетний простір як поле мирної діяльності жителів Землі. Він розумів, що землянам мимоволі доведеться створювати космічне виробництво, нові, можливі лише за умов невагомості й глибокого вакууму, технології, освоювати території, природні багатства астероїдів, Місяця, планет Сонячної системи, максимально використовувати променеву енергію Сонця. Освоєння «приземного» космосу, заЮ. В. Кондратюком,— це освоєння нового середовища проживання, відмінного від того, до якого людина звикла за час еволюції на Землі. Екологічна обумовленість виходу людства за межі планети була лейтмотивом творчості піонера космонавтики, а решта соціальних ефектів від розвитку космонавтики тісно пов’язані з екологічними вигодами освоєння нового для людини середовища.
(586 сл.) (Із книги «100 видатних імен України»)