ЩОБ НЕ ЗБІДНІЛА ПРИРОДА

Творче завдання: доповнити переказ власними роз­думами про те, що слід робити людству, щоб не збідніла при­рода.

Яскраві весняні квіти серед сухих трав і торішнього листя не залишаються непоміченими. І от уже в руках у «любителів» природи букетики з квіток підсніжників, медунки, рясту… Зни­щуючи надземну частину, ми завдаємо рослині великої шко­ди. Наступного року весняний килим не буде вже таким ба­гатим… Ще більшої шкоди завдають ті, хто викопує рослини разом з підземними частинами.

Поки що не всім рослинам загрожує загибель, деякі з них дуже поширені в природі. Але є види трав з досить обмеженим місцезростанням — їх називають ендемічними (тобто «місцеви­ми»). Трапляються вони тільки в певній області, місцевості.

Кожний вид чимось цінний, і якщо не сьогодні, то в май­бутньому наука може відкрити його корисні властивості. А він може загинути, якщо непродумано проводити меліоративні ро­боти, безконтрольно вирубувати ліси, неправильно застосову­вати отрутохімікати, випалювати ділянки сухої трави вздовж полів, на придорожніх смугах… У приміських зонах природі завдають шкоди ті люди, що визбирують квіти, руйнують ав­томашинами рослинний покрив. Рослини втрачають свою здат­ність самопоновлюватись у попередніх кількостях. Усе менше стає трав з гарними квітками, особливо тих, що цвітуть навес­ні. Рідкісними стали проліски, сон-трава, підсніжники. Усе далі від міст відступають конвалії, фіалки, анемони… Наша держава піклується про охорону природи. З цією метою ство­рені заповідники, заказники.

Видано Червону та Зелену книги України.

Справі збереження рослин, зокрема весняних, можуть до­помогти члени асоціації «Зелений світ», небайдужі дорослі та школярі, юні натуралісти, взявши під захист у своїй місцевості рослини, які зазнають хижацького знищення задля отримання прибутків. Не повинна стояти осторонь цього і міліція, покли­кана виявляти факти незаконного продажу дикоростучих рос­лин, занесених до Червоної (Зеленої) книги України.

А поки що майже на кожному велелюдному місці Києва, та й інших міст України, перекупки (а нерідко й дітлахи!) жва­во торгують зникаючими видами рослин. Одні байдуже про­ходять повз них, інші купують крихітні букетики, не задуму­ючись над тим, що, купуючи, стають співучасниками злочи­ну проти природи…

(292 сл.)                                                                          (З календаря)