Творче завдання: продовжити переказ роздумами про те, що вам хотілося б бачити на головній площі вашого міста.
Головна площа Подолу древня, як сам Київ. Адже саме тут під час прокладання траси метрополітену знайдено залишки дерев’яних житлових будинків X століття.
Ця площа мала різні назви. Після того, як тут збудували Магістрат, її нарекли Магістратською. Пізніше площу перейменували на Контрактову, бо саме тут відбувалися контрактові ярмарки. їх проведення було надзвичайно важливим для економічного життя Києва, адже на контракти, тобто для укладення угод про купівлю чи продаж сільськогосподарської продукції, промислових чи ремісничих виробів з’їжджалися купці з багатьох європейських країн. Тут оформляли позички, продавали чи заставляли майно.
Перші ярмарки відбувалися в приміщенні Магістрату, пізніше для них було споруджено спеціальний Контрактовий будинок.
Цікавою особливістю Контрактової площі був фонтан. Воду з фонтана використовували всі, хто жив у межах чималої площі. 1748 року київський архітектор Іван Григорович-Барський на місці давнього збудував тут кам’яний, круглий павільйон, перекритий куполом у стилі українського бароко.
Спочатку в павільйоні було встановлено статую ангела, що тримав посуд, з якого виливалась вода. Фонтан мав назву «Феліціан».
У 80-ті роки XVIII століття на фасадах павільйону було прилаштовано сонячні годинники.
На початку XIX століття фігура ангела була замінена на скульптурну групу «Самсон, що роздирає пащу левові». Персонаж Старого Завіту зображений кремезним кривоногим велетнем. Мордована ним тварина нагадує більш безпородного собаку, ніж царя звірів. Дехто з краєзнавців стверджує, що київську скульптуру встановлено в насмішку над офіціозним петергофським Самсоном, статуя якого оздоблює каскад фонтанів заміського царського палацу.
Біля київського «Самсона» велася жвава торгівля штучними квітами, натільними хрестиками, дешевими сережками. Повір’я стверджувало: той, хто тричі нап’ється з фонтана, назавжди оселиться в Києві.
Вода з фонтана була на диво смачною й чистою. Тож не дивина, що багато хто з прочан у глеку ніс її додому, щоб пригостити рідню.
У 20-х роках статую було знято, фонтан зруйновано. У первісному вигляді його відновлено 1981 року.
(290 сл.) (За О.Анісімовим)