Увечері, коли денні клопоти закінчувалися і люди сходилися до бараків, приходили знайомі і починалася балачка. Говорили про тутешні заробітки, куди й кого посилають на працю, де вигідніше, хто записався на тростину, а хто призначений на працю до війська, до Сіднея. В цей час до бараку з криком увірвалися діти.
— Ідіть подивіться! Якийсь звір висить на дереві! — Всі вибігли дивитися на того звіра. Справді, коло вмивальні, невисоко на дереві, сидів якийсь сірий звірок, з доброго кота завбільшки, з чорним пухнастим хвостом, з мордою, як у лисиці, з короткими ногами, як у щура. Хтось із давніших мешканців сказав, що це посум. Він нищить гадюк, а ночує в дуплах дерев. І хто його заб’є — дістане тридцять фунтів кари. Хтось виніс білого хліба і подав посумові. Той узяв, поліз вище на дерево, а цікаві й далі стояли й дивувалися.
(135 сл.) (Д. Чуб)