Кожна людина по-різному визначає мету свого існування, але мету треба мати — інакше то буде не життя, а животіння.
У житті важливими є і принципи. Добре навіть, коли вони викладені для себе у щоденнику.
Одне правило має бути в кожної людини: треба прожити життя гідно, так, щоб не соромно було згадати.
Гідність вимагає доброти, великодушності, уміння не розчаруватись і, не стати егоїстом, а бути правди-вим, вірним товаришем, знаходити радість у допомозі іншим.
Заради гідності потрібно вміти просити вибачення. Визнати перед іншими свою помилку — краще, ніж хитрувати й брехати.
Треба прожити життя з гідністю, так, щоб природа, яка працювала над нашим удосконаленням, не була ображена. Природа — творець, тому ми повинні в нашому житті продовжувати цю тенденцію творення і в жодному разі не підтримувати всього руйнівного, що є в навколишньому світі. Кожна людина має це застосо-вувати індивідуально, відповідно до своїх здібностей, своїх інтересів. Життя різноманітне, отже, і творчість різноманітна, і наші устремління до творчості в житті мають бути теж різноманітні.
Завдання кожної людини у великому і в малому підвищувати рівень щастя в житті. І своє особисте щастя теж не лишається поза цими турботами. Та головним чином — щастя тих, хто нас оточує, хто ближчий до нас, чий рівень щастя можна підвищити просто, легко, без турбот. А крім того, це означає підвищувати рівень щастя своєї країни, усього людства, зрештою.
Життя — насамперед творчість, та це не означає, що кожна людина, щоб жити, мусить народитися худо-жником, балериною або вченим. Творчість теж можна творити. Можна творити просто добру атмосферу до-вкола себе. Тобто творчість різноманітна й безперервна. Бо життя — вічна творчість.
Не слід забувати, що людина залишає по собі пам’ять. Про це треба дбати не з якогось там певного віку, а, гадаю, із самого початку свідомого життя, адже людина може піти в небуття будь-якої миті. І яку пам’ять вона по собі залишає — це дуже важливо.