Замок в Золочеві був зведений на кошти Якуба Собеського. Його будівництво завершили в 1634 році.
Однією з нових технологій стала система будівництва оборонних споруд, що отримала у нас назву голландської. Особливість голландської системи полягала в тому, що основою зміцнення був величезний земляний вал, який із зовнішнього боку зміцнювався кам’яними брилами і стіною. Вал цей був повернений крутим зрізом схилу до супротивника. Усередині земляного валу часто будували комунікації і каземати, а саме зміцнення мало форму прямокутника, у центрі якого розташовувалися житлові споруди, а на кутках — п’ятикутні бастіони, побудовані за тим же принципом. Найчастіше подібне зміцнення зводилося на високому пагорбі і оточувалося ровом. Основним позитивним моментом було незначне, порівняно з кам’яними форпостами, руйнування при артобстрілі, швидкий ремонт, який пояснювався пластичністю і дешевизною будматеріалу, а також спроможність ремонту прямо в ході бойових дій.
Називати подібну систему абсолютно новою для XVII століття не зовсім коректно, адже винайшли її значно раніше за появу артилерії і навіть пороху. Чи не єдина інновація полягала в зміцненні земляного валу могутньою кам’яною стіною. Подібні принципи фортифікації залишилися актуальними навіть в XX столітті, а саме спорудження ескарпів — високих (2-3 м) крутих зрізів схилу місцевості, звернених до супротивника, стало одним з найефективніших засобів ведення оборонних дій в ході танкових кампаній І і II Світових воєн.
За цією технологією побудували Золочівський замок. Саме цим і пояснюється його погана фотогенічність: практично на всіх фото є видимим візуально неестетичний, порослий бур’яном земляний вал. Та і пишна деревна рослинність, яка оточує замок, не сприяє нормальному огляду пам’ятки. Незважаючи на розташування замку на високому пагорбі, аби побачити його, потрібно підійти майже впритул. Та під час будівництва ніхто не думав про фотогенічність — головним завданням проектувальників була неприступність фортеці. І вона стала неприступною. Майже неприступною… (з довідника; 284 сл.).