Конституційна реформа, перший етап якої завершився 8 грудня 2004 року ухваленням Закону „Про внесення змін до Конституції України” відображає необхідність вдосконалення та реформування конституційно-правових інститутів,щло обумовлюється новим етапом розвитку Української деражви..Зміни передбачають перерозподіл та уточнення компетенції державних органів, удосконалення механізмів та процедур, пов’язаних з реалізацією їх державно-владних повноважень. По-новому вирішується питання щодо дострокового припинення повноважень народних депутатів, розпуску парламенту, створення коаліції депутатських фракцій, порядку формування уряду, призначення керівників центральних органів виконавчої влади тощо. У зазначеному Законі уточнено перелік суб’єктів законодавчої ініціативи, за комітетами парламенту визнано право здійснювати контрольні функції, подовжено термін повноважень українського парламенту з чотирьох до п’яти років, запроваджено інший порядок визначення дати проведення парламентських та президентських виборів, передбачено новий механізм виконання повноважень глави держави у разі їх дострокового припинення, поновлено право органів прокуратури здійснювати нагляд за дотриманням прав і свобод людини й громадянина.  Більш конкретно і чітко визначено порядок усунення  обставин, що порушують вимоги щодо несумісності статусу народного депутата України з іншою діяльністю (ч. 4 ст. 78 Конституції України). У разі виникнення таких обставин народний депутат зобов’язаний у двадцятиденний термін або припинити таку діяльність або подати заяву про складання повноважень народного депутата України. Однією з новел Закону є подовження  строку повноважень Верховної Ради України до п’яти років (ст. 76 Конституції України).Однією з новел Закону є подовження  строку повноважень Верховної Ради України до п’яти років (ст. 76 Конституції України).Позитивні аспекти внесення змін до Конституції:
Що стосується персонального складу Кабінету Міністрів, то тут, безумовно є позитивним розширення кадрових повноважень парламенту. Але, в принципі, навіть за старою Конституцією парламент міг, хоч і непрямо, впливати на персональний склад уряду. Позитивним моментом є розширення статті 78 – про несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності. Розширено статтю 94. Це теж можна вважати позитивним моментом, бо вона вносить ясність – що робити, коли президент після повторного розгляду і ухвалення закону не підписав його.
Негативні аспекти внесення змін до Конституції.:
Змінами до Конституції передбачено різний порядок формування уряду – частину міністрів призначає ВРУ за поданням прем’єра, а двох міністрів (іноземних справ і оборони) – вносить на розгляд парламенту президент(ст.114). Останні є формально незалежними від позиції прем’єра. Порушення принципу цілісності уряду є відступом від стандартів більшості демократичних країн. Звідси і починається протистояння (якщо брати ситуацію в нашій країні) між позицією президента, орієнтованою на вступ до НАТО (яку представляє сам міністр оборони) та дещо відмінним зовнішньополітичним вектором розвитку(тут позицію президента представляє міністр закордонних справ), який відрізняється від бажаного курсу теперішньої коаліції і, відповідно, всіх інших членів уряду на чолі з прем’єром.
переговорів.
–         Тепер парламент не просто формує уряд без участі президента, він може призначати і звільняти практично всі кадри, які є в системі центральних органів виконавчої влади. Парламент може змінити будь-якого міністра, що в принципі неприпустимо і дестабілізує уряд. –         До 1-го січня судді Конституційного Суду призначалися на свої посади парламентом або Президентом. Не було процедури звільнення з посади суддів. Це давало їм гарантії від впливу з боку президента чи парламенту. Тепер же Верховна Рада записала, що судді призначаються і звільняються(ст..85, п.26). Це може призвести до того, що при розгляді якого-небудь „слизького” питання в Конституційному суді на суддів можна буде здійснювати тиск, погрожуючи звільненням. Тобто це чергове розхитування політичної системи.
–         Раніше у нас було записано, що може бути 4 віце-прем’єра, і не більше. Тепер це обмеження зняли(ст.114). Їх може бути 7 чи 8, або й 10… Так і з міністерствами . Кабінет міністрів утворює “відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади” (ст.116, п.9). По-перше, можливість прийняття урядом рішень про утворення міністерств без потреби узгодження цього питання з Президентом може призводити до “подрібнення” секторів державного управління, роздування складу Уряду, дублювання та конфліктів інтересів і т.ін. По-друге, може неоднозначно тлумачитися конструкція “відповідно до закону”. Якщо її розуміти таким чином, що закон може передбачати утворення конкретного міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, то тут також можна сміливо спрогнозувати велику кількість ініціатив щодо “узаконення” різних органів.
Верховна Рада отримала право розпуску уряду.