Творче завдання: доповнити переказ роздумами про силу, яку може дати людині велика ріка.
Тихі води, кажуть, найглибші. Тихі води та ясні зорі — оце вони тут, де гирло Дніпра так широко розлилося між очеретами, і повний місяць стоїть угорі над зачарованим плавневим краєм.
Ніде ні бурунця, вітер улігся, по всьому гирлу — спокій, гладінь. Здається, сама ця тиша ночі, світлої, заспокоєної, з сяєвом плес, що мовби на звабу рибам та птахам далеко й вільно розкинулись, обіймаючи острови, створює тут добрий настрій.
Ця місячна ніч навівала щось схоже на далеку задумливу пісню. Це роздолля нічних заспокоєних вод з їх доброю тишею, таємничістю окутаних тінями берегів та сяйвом місячних плес і сама далеч світляної доріжки заворожували і щось гарне пробуджували.
Непомітно хмарка набігла на місяць. І хоч була вона тонка, марлево-прозора, проте тінню своєю притемнила гирло. Мерехтіння води пригасло, і ніби одразу аж похолоднішало навкруги.
Пароплав ішов по Дніпру вниз. Пружний вітерець дихав йому назустріч прісною свіжістю великих вод, тонким прянистим духом далеких степів.
Швидко світало. Весь схід жеврів. І все небо яснішало, росло, мовби підіймалося пароплавові назустріч. Чисте повітря було напоєне терпкою вранішньою свіжістю. Серединою ріки по ясному спокійному фарватеру ще де-не-де снували своїми легкими човниками бакенщики, гасили померхлі, вже ледве помітні сигнальні вогні.
Сонце вже зійшло. Дніпро заграв, замигтів скільки видно, мовби покритий сліпучою широколистою травою. Від крутого далекого берега на воду лягали оливкові тіні. А за бортом пароплава сонце стовпами стояло у воді, просвічуючи її довжелезними гострими радіусами вглиб.
Біліли села понад Дніпром. Обабіч у світлих степових просторах золотились на схилах масиви хлібів, перетяті від обрію ажурними щоглами високовольтних ліній. Повновода, аж наче трохи опукла ріка рясно мигтіла, енергійно сяяла в далечінь.
Все ширше розходились береги, вражаючи своєю суцільною новизною. Попереду мовби нечутно відчинялись якісь величезні брами в новий широкий світ, де все омріяне здійсниться, де все найкраще збудеться.
(287 сл.) (За О. Гончаром)