РІЧКА БЕРЕСТОВА

Творче завдання: написати мініатюру «День із жит­тя Дмитра Петровича».

Протікає Берестова тихо і якось чудно. На Скапенівці вона завширшки десять—п’ятнадцять метрів, але глибоченька, дно глеювате, береги круті, в берегах печери, в печерах слав­нозвісні скапенівські раки, на всю округу славні. Та скінчи­лася Скапенівка, і Берестова без попередження, без перехо­ду одразу розливається чи не на сотню метрів. Стає широка. З обох боків стіни очеретів. За очеретами хащі непролазного верболозу, дрібної вільшини, а вже за ними вкорінився в бо­лотяний ґрунт прирічковий ліс — Луг. Отож Луг на Черво-ноградщині — це мокрий ліс. А вже до нього підбігають від­криті зелені простори. Це луки. На луках пасуться коні, корови, телята. Граються хлопці-пастушки, ганяють в дов­гої лози, вчаться палити. За «легкий» тютюн править їм су­хий кінський кізяк.

Та й ця картина міняється. Раптом, як і все на цій річці, річище починає вужчати, вже веслами в береги упираєшся; ще помах — і плесо зовсім зникає: величезний кущ верболо­зу перегородив річку; щоб проїхати лозу, треба розводить її руками. Потім знов чудо! Верболіз, тіснота зникають, бере­ги розсуваються, і між ними знов водний простір, широкий, повільний, на водоплавну дичину багатий. Під стінами очере­ту так і мигтять ніким не лякані тут дикі курочки; то з єрика вигулькне теж ніким не полоханий табунець крижнів і одра­зу ж зникне в проточках, що ними порізані стіни очеретів. За очеретами Луг. Видно вершини високих вільшин, чути, як там обзиваються дикі горлички.

Для мисливців тут Божий рай. Та й для рибалок. Кому ж тут рибу лякати, коли на весь червоноградський Низ і на всю Шахівку лише один човен — плоскодонка Сердюкова Дмитра Петровича. Один на всі величезні річкові простори! Коли не йдеш з села у місто чи назад через міст — все той човник під стіною очеретів стоїть, над ним почорнілий вже бриль Дмит­ра Петровича, під брилем сиві-сиві брови Дмитра Петровича. Він — брат Івана Петровича, нашого червоноградського спо­конвічного учителя. Занесло його звідкись ще війною. Війна одійшла, а він так і лишився на Берестовій.

(293 сл.)    (За І. Сенченком)