Потреби людини бувають неусвідомленими (їх називають по­тягами) та усвідомленими. У процесі усвідомлення потреб у людини формується інтерес до діяльності, який трансформується у мотив з врахуванням ціннісних орієнтацій особистості. Фіксація потреб у формі ціннісних орієнтацій, усвідомлення реальних можливостей їх реалізації, а також визначення конкретних способів та засобів їх до­сягнення — усе це необхідні складові процесу адекватного відображен­ня потреб у свідомості людини, формування мотивів до діяльності.

Інтерес — це конкретна форма усвідомленої потреби, реальна причина діяльності особистості, спрямованої на задоволення цієї потреби.

Цінності особистості — це відносно стійке та соціально обу­мовлене ставлення особистості до об’єктів духовного та мате­ріального світу, уявлення людини про найбільш значущі, важливі цілі життя та діяльності, а також засоби їх досягнення.

Ціннісні орієнтації— соціальні цінності, які спрямовують діяльність та соціальну поведінку в особистості і поділяються нею.

Основою для визначення мети діяльності людини є ціннісні орієнтації — орієнтації особистості стосовно соціальних ціннос­тей. Саме вони, закріплені життєвим досвідом, спрямовують діяль­ність, регулюють поведінку особистості. Ціннісні орієнтації є про­дуктом соціалізації індивіда. Сформована система ціннісних орієн­тацій особистості забезпечує її становлення як активного суб’єкту соціальної діяльності.

Соціальні цінності випливають із загальновизнаних уявлень про те, що є добром, а що — злом, що є добре, а що — погано чого слід досягати, а чого запобігти, Вкорінившись у свідомості більшості людей, соціальні цінності немовби визначають їхні ставлення до тих або тих явищ і слугують своєрідним орієнтири їхньої поведінки.