Стат. зведення – другий етап дослідження масових сусп. явищ. На етапі зведення ел-ти сук-ті за принципом схожості та відмінносиі певних ознак об’єднуються у групи; для хар-ки виділених груп викор-ть с-му пок-ків. Рез-ти зведення оформлюються у вигляді стат. таблиць.
Існують загальноприйняті методологічні стандартні розподілу сук-ті на групи – чітко визначені групувальні ознаки та сформульовані вимоги щодо умов форм-ня груп. Це класифікація.
Для розвязання конкретних аналітичних з-ч проводяться нестандартні групування за певними ознаками, що легко розпізнаються. Залежно від мети досл-ня та складності масового процесу групувальних ознак м. б. одна, дві і більше. Групування за однією ознакою наз. простим. У разі поєднання двох і більше ознак – комбінаційним.
На групування у ститистичному аналізі покладаються певні ф-ції:
а)вивчення стр-ри та стр-них зрушень; б)типологія соц.-екон. явищ;
в)аналіз взаємозв’язків між явищами.
Відповідно до цих ф-цій розрізняють стр-ні, типологічні та аналітичні гр-ня.
Стр-не гр-ня хар-зує склад однорідної сук-ті за певними ознаками, обсяги явища та вагомість окремих груп. Різновидом стр-ного гр-ня є варіанти та частоти або частки. Варіанти – це конкретні зн-ня гр-ної ознаки. Частоти -кількості ел-тів сук-ті, яким властиві окремі варіанти. Відносні частоти ( % до підсумку) наз. частками.
Типологічне гр-ня – це розподіл якісно неоднорідної сук-ті на класи, соц.-екон. типи, однорідні групи. Основним завданням є ідентифікація типів, а тому першорядне значення має вибір групувальної ознаки. І стр-ні і типологічні гр-ня – описові, вони хар-ть стр-ру сук-ті, виділяючи хар-ні її риси та особливості. Але відрізняються за рівнем якісних відміностей між групами.
За допомогою аналітичного групування виявляють наявність та напрямок зв’язку між двома ознаками, з яких одна представляє рез-т , а інша – фактор, що впливає нарез-т. У класичному варіанті аналіт. груп-ня сук-ть поділ. на групи за ф-рною ознакою, і в кожній групі визначається середній рівень рез-тивної ознаки. За наявністю зв’язку між ф-рною та рез-тивною ознаками групові середні від групи до групи поступово змінюються – збільшуються чи зменшуються.
Кіл-ть груп залежить від ступеня варіації групув. ознаки та обсягу сук-ті, у кожному окремому випадку її необхідно обгрунтувати. Якщо групув. ознака атрибутивна, кіл-ть груп певною мірою визначається кіл-тю найменувань ознаки.
У практиці формування груп за варіаційною ознакою – неперервною або дискретною, з широким діапазоном варіації – необхідно встановити інтервали груп та визначити межі кожного з них з такою точністю, щоб розподіл сук-ті був однозначним. Інт-ли м.б. рівні, нерівні, відкриті і закриті.