Українська музика, українська пісня здобули всесвітнє ви­знання. Фахівці стверджують, що українці створили нечувану кількість пісень: лише зареєстрованих налічується близь­ко двохсот п’ятдесяти тисяч. Таким багатством не може похвалитися жодна інша нація в світі.

Україна завжди відзначалася високою музичною культурою. У ній існували співочі братства, спеціальні співочі школи. Блискучу сторінку в історію вітчизняної культури вписали кобзарі; а Леся Українка називала кобзарську думу «оригі­нальним витвором народного генія», який «не має собі пара­лелі ніде на всім світі».

Світове значення має творчість великих українських ком­позиторів XVIII століття Дмитра Бортнянського, Максима Березовського, Артема Веделя.

Величезний вплив на творчу й загальну музичну культуру тогочасної Росії справив Дмитро Бортнянський, який є авто­ром понад ста творів церковної і світської музики. Його хоро­ві концерти стали вершиною великого і своєрідного пласту музичної творчості XVIII століття, унікальної в Європі, – хорового концерту а капела. Бортнянський був одним із най­більших майстрів цього жанру.

Ім’я композитора Максима Березовського, який народився в містечку Глухові Сумської області, золотими літерами викарбувано поруч з ім’ям Моцарта на мармуровій плиті в ряді почесних членів Болонської академії. За свідченнями фран­цузького композитора Гектора Берліоза, «усі твори Березов­ського викликали в слухачів велике захоплення».

Всесвітню славу своєю творчістю здобули українські ком­позитори Микола Лисенко, Микола Леонтович, Кирило Стеценко, знамениті українські співаки Соломія Крушельницька, Марко Полторацький, Олександр Мишуга, Модест Менцінський, видатний диригент, композитор і музикознавець Олек­сандр Кошиць та багато інших.

Пісня «їхав козак за Дунай», створена Семеном Климовським у кінці XVIII століття, уже на початку XIX століття стала відомою усій Європі. 1815 року в Філадельфії вийшли друком ноти й англійський переклад цієї пісні, а згодом її співали французькою і польською, чеською і болгарською, угорською т і шотландською мовами. До мелодії пісні Климовського двічі звертався Бетховен, створивши знамениті «варіації» на її тему.

Українська музика й пісня продовжують зачаровувати світ. У Голландії велику популярність здобув «Візантійський хор», і у складі якого, крім диригента, серед артистів немає жодного українця, а репертуар хору складають твори української ду­ховної і народної музики.

Українська народна пісня «Щедрик» в обробці Миколи Леонтовича – одна з найулюбленіших і найбільш популярних різдвяних мелодій у США. Вона звучить у грандіозному різд­вяному шоу, яке проводиться щорічно в Нью-Йорку і виконується півтора місяці двічі на день. Подивитися на це свято приїздить багато людей з різних регіонів Америки та інших її країн.

Український композитор, диригент Олександр Кошиць, який у першій половині XX століття керував усесвітньо відо­мим хоровим колективом, після концертних подорожей у Західну Європу і Америку відзначав, що українська пісня завжди викликала захоплення, здивування і якесь релігійне схиляння з боку найвибагливіших і найсуворіших критиків усього світу.

Феноменальне пісенне багатство українців яскраво засвідчує їхню високу внутрішню культуру, шляхетність, велич ду­ховної краси й сили. Недаремно ж німецький поет і драматург Йоганн Фрідріх Шиллер колись сказав: «Де співають, І там охоче лишайся жити — лихі люди не мають пісень».

(443 слова)
За І. Новиченко