УРСР в умовах нової економічної політики

Нова економічна політика (неп) — політика, заснована на ринкових відносинах, різних формах власності та економічних методах керування народним господарством (табл. 15). Рішення про її проведення було прийняте на Х з’їзді РКП(б) (березень 1921 р.). Необхідність заміни політики «воєнного комунізму» непом була зумо влена економічною та соціально-політичною кризою в країні. Неп розглядали як форму перехідного від капіталізму до соціалізму періоду. В Україні неп був запроваджений у 1922 р.
Неп відіграв важливу роль у розвитку сільського господарства, а денаціоналізація підприємств промисловості України дозволила швидко відновити промисловість та наситити ринок товарами. Під час непу було досягнуто високих темпів розвитку країни. У найкоротший термін відновлено господарство, різко зріс життєвий рівень населення. Однак неп не міг бути тривалим, оскільки базувався на двох протилежностях: в економіці панували ринкові відносини, у політиці — адміністративно-командна система, що прагнула підкорити економіку своїм політичним цілям. Реформи в економіці не були доповнені реформами в політичній сфері, а незалежними власниками було важко керувати. Тому 1929 р. сталінське керівництво відмовилося від непу.

Таблиця 15
Заходи нової економічної політики

Сільське господарство Промисловість Торгівля та фінанси
• Продрозкладка була замінена продподатком, розмір якого, удвічі менший за продрозкладку, був заздалегідь відомий селянинові, що посилювало його зацікавленість у підвищенні продуктивності свого господарства
• Селяни здобули можливість продавати надлишки своєї продукції через кооперативні організації чи на ринках
• Було ліквідовано кругову поруку — кожний селянин платив самостійно
• Націоналізація дрібних і середніх промислових підприємств, здача їх в оренду колишнім власникам
• Проведення децентралізації керівництва промисловістю
• Переведення багатьох підприємств на госпрозрахунок
• Скасування загальної трудової повинності, формування ринку робочої сили
• Перехід від зрівняльної заробітної плати до відрядної
• Залучення іноземного капіталу у формі концесій
• Відмова від прямого продуктообміну й повернення до приватної торгівлі
• Поява багатьох видів торгівлі — приватної, кооперативної, державної
• Відкриття у великих містах торговельних бірж
• Випуск 1922 р. конвертованого червінця, що дорівнював 10 золотим карбованцям і на 25 % був забезпечений золотом
• Запровадження різних видів податків як джерела постійного поповнення держбюджету
• Уведення платні за комунальні, транспортні та інші послуги