Архів позначки: вік

Залежність якості шлюбу від сексуальних взаємин подружжя

Залежність якості шлюбу від сексуальних взаємин подружжя.

Сім’я, це модель групи, що являє собою біологічну цілісність, сумісність поведінкового, емоційного і когнітивного рівнів, яка регулює не лише стійкість шлюбу, але й визначає формування особистості і забезпечує задоволеність партнерів. Подружня гармонія складається із багатьох компонентів, серед яких головним є рівень культури і вихованості людини, індивідуально-типологічні якості, національні традиції і звичаї, соціальні установки і цінності та ін. Гармонія в сім’ї включає також всі сторони міжособистісних стосунків, сексуальну та поведінкову відповідність. Нормальні сексуальні взаємини є найважливішим фактором, який визначає успішність сімейного життя.
На думку таких дослідників сім’ї як В.А.Сисенко, Ю.Б.Рюрікова, А.Г.Харчева, розпад багатьох шлюбів обумовлений психологічною і сексуальною неосвіченістю подружжя, яка заважає знайти оптимальний контакт, уникнути конфлікту, адаптуватися до партнера. Характер сексуальних взаємин залежить від гармонії, психології двох статей, сумісності сексуальних установок, поглядів партнерів, сексуальної обізнаності та рівнів сексуальної культури, відповідності сексуальних темпераментів.
Починаючи з давніх часів люди завжди цікавились проблемами статі і сексуальних взаємин. Філософ Аристін був першим теоретиком гедонізму – концепції, згідно якої насолода, задоволення є головним благом і метою життя, основною рушійною силою людських вчинків. Гіппократ рахував, що статеве життя має велике значення для здоров’я і самопочуття людини.
З.Фрейд показав роль і значення сексуальності в житті людини. В світлі його теорії стає зрозумілою необхідність сексу не лише для продовження роду і періодичної розрядки, але й для задоволення всіх функціональних потреб особистості (в спілкуванні, самореалізації і ін.). Це означає, що сексуальність неможна розглядати поза особистістю, а особистість без урахування її сексуальних переживань.
М.Яффе і Е.Фенвік вважають сексуальну незадоволеність джерелом будь-якого внутрішнього конфлікту.
Ерік Берн стверджує, що статеве відтворення – один із переважаючих засобів, сама важлива після виживання річ для кожного організму, який наділений статтю.
В дослідженнях С.І. Голода, Г.Лора, Р.Найберта, Н.Н.Обозова, К.Штарке підкреслюється, що благополуччя сім’ї на різних вікових етапах обумовлена не лише психологічною сумісністю, але й сексуальною відповідністю партнерів. Н.Н.Обозов зауважує, що шлюб – це перш за все психологічний союз двох людей духовно близьких, з однаковими ідеалами, ціннісними орієнтаціями, людей з достатнім рівнем сексуальної сумісності.
Гармонійність і відповідність потреб в інтимному спілкуванні одного партнера можливостям і потребам іншого являють собою основний зміст сексуальної сумісності. Встановлено, що сексуальна сумісність, як правило, досяжна /Т.В.Буленко/. Тому сексуальна незадоволеність подружжя в більшості випадків зумовлена сексуальною необізнаністю, несформованістю сексуальних вмінь, дією психологічних чинників, які не усвідомлюються. Це не означає, що міцність шлюбу залежить лише від біофізичної сумісності чоловіка і жінки. Духовний світ людини не можна відірвати від статевого життя. Спільність інтересів, світогляду, взаємна любов і повага, психологічне співзвуччя не менше важливі в шлюбі, ніж статеве життя.
Г.Лор писав, що якість шлюбу покращується з віком, крім того однорідність соціально-економічного статусу зміцнює сім’ю, а там, де обоє приділяють увагу статевому життю, почуття глибші, взаємовідносини гармонійніші.
Дослідження С.І.Голода показали, що сексуальна задоволеність незмінно займає 3-є місце на адаптаційній шкалі після духовної і побутової сумісності як в шлюбах тривалістю до 10 років, так і від 10 до 15 років. Німецькі дослідники Г.Нойберт і К.Штарке переконують, що між сексуальною задоволеністю, з однієї сторони і благополуччям, якістю і стабільністю шлюбу. з іншої сторони, існує тісний взаємозв’язок.
М.Кінзі виділяє три основних причини, що впливають на формування, стимуляцію чи пригнічення статевих взаємин: 1 – поведінковий фактор, 2 – хворобливий стан, 3 – вікова перебудова організму.
Прояв інтимних бажань визначають настрій, стан здоров’я, наявність почуття міри і такту. Особливе місце в сексуальних взаєминах подружжя займають еротичні словесні символи, які можуть як стимулювати, так і подавляти бажання.
Поведінковий фактор має істотне значення в усіх періодах спільного життя, але особливо важливим і навіть визначальним є період адаптації под-ружжя, коли складається власний “oбраз” сім’ї. Чим краще підготовлене подружжя до сімейного життя, тим швидше відбувається сімейна адаптація.
Віковий фактор безумовно впливає на статеву активність людини. З віком статева активність знижується, в той час, як чоловіки так і жінки при повному фізичному і психічному здоров’ї і можуть продовжувати статеву діяльність протягом всього подружнього життя.
В ряді випадків має місце умисна чи вимушена зупинка статевої діяльності в 55-56 років. Причини такої поведінки різні: втрата одного із подружжя, тривала хвороба, сором перед дітьми, внуками, відсутність елементарних квартирних умов і т.д.
Крім того життя немолодих вже людей потребує уваги до здоров’я. Режим відносин подружжя, якому 50-60 і більше років, повинен підтримуватись на такому рівні, щоб протягом подальших років зберегти певний тонус, укріпити здоров’я. Сексуальна незадоволеність емоційно збіднює людське життя, позбавляє особистість важливих позитивних емоцій, які їй просто життєво необхідні для забезпечення нормальної життєдіяльності.
Аналіз медико-психологічної літератури показав, що питання взаємозв’язку психологічної і сексуальної сторін подружнього життя досліджено недостатньо, тому метою нашої роботи було вивчення залежності стабільності шлюбу від сексуальних взаємин подружжя.
Експериментальне дослідження проводилось в консультації з питань шлюбу та сім’ї на базі Луцького ЗАГСу та Обласної лікарні м.Луцька. Для діагностики сексуальних стосунків партнерів була використана методика “Сексуальний профіль” (М.Яффе і Е.Фенвік). Задоволеність шлюбом, характер сімейного спілкування, функційно-рольова узгодженість вивчалися з допомогою методик : “Задоволеність шлюбом”, “Спілкування в сім’ї”, “Ролі в сім’ї”, “Шкала любові і симпатії”.
Вибіркову сукупність становили 62 подружніх пари. За віком респонденти склали три основні групи:
І група – від 20 до 30 років (44% – чоловіки і 50% – жінки);
ІІ група – від 31 до 40 років (37,5% – чоловіки і 37,5 жінки);
ІІІ група – від 41 до 50 років (18% чоловіки і 12,5% жінки).
Порівняльний аналіз показників сексуальних взаємин в різних вікових групах дозволив отримати наступні емпіричні дані: у більшості респондентів, що за подружнім стажем знаходяться на стадії дуже молодого шлюбу відмічається співпадання сексуального потягу, високий рівень сексуального задоволення у шлюбі, психологічного благополуччя, чутливості, задоволеності, але прослідковується різниця в сексуальній освіченості і техніці. У респондентів молодого шлюбу встановлене співпадання в техніці, поглядах, рівні задоволеності, але відмічена різниця в освіченості, потязі, впевненості в собі як в сексуальному партнері, психологічному благополуччі.
У респондентів середнього шлюбу виявлене співпадання рівнів освіченості, широта поглядів, але встановлена різниця в проявах впевненості в собі, відчутті партнера.
Респондентам літнього шлюбу притаманне співпадання показників осві-ченості, техніки і виявлена різниця в широті поглядів, впевненості в собі, чутливості, комунікативності, сексуально-психологічному благополуччі.
Діаграма № 1 демонструє одержані результати.
Діаграма №1.
РОЗПОДІЛ РЕСПОНДЕНТІВ ЗА ПОКАЗНИКАМИ
СЕКСУАЛЬНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ (в %).

Узагальнення експериментальних даних дозволяє констатувати найбільшу сексуальну гармонію у подружніх пар, які знаходяться на середній стадії подружнього життя. Нижчі показники прослідковуються в групі літнього віку. Самий низький рівень сексуального благополуччя виявлений в молодому шлюбі.
Проведене дослідження дало змогу стверджувати, що більшість подружніх пар характеризуються сексуальною дисгармонією (69%) і лише 31% від загальної кількості респондентів – сексуальною відповідністю. Подружні пари, які виявили дисгармонійний сексуальний розвиток потребують корекційного впливу з метою подолання напруги у взаєминах і підвищення задоволеності сексуальними стосунками.
Досвід консультативної роботи з подружніми парами, що мали психосексуальні проблеми дає можливість констатувати, що низькі показники сексуальних взаємин в групах молодого і літнього подружжя обумовлені процесами адаптації до шлюбу, кризовим періодом, неадекватністю вибору партнера, психологічною несумісністю, низьким рівнем сексуальної культури і освіченості.
Обробка даних, одержаних в ході обстеження психологічного клімату, задоволеності шлюбом показала, що більшість подружніх пар характеризу-ються несприятливим сімейними стосунками, неузгодженістю функцій і ро-лей, неспівпаданням установок, зниженими показниками симпатії і любові і із збільшенням тривалості шлюбу, ці показники зростають.
Психологічне благополуччя в виділених групах характеризується наступними показниками:
– на стадії молодого шлюбу (від 0 до 7 років) виявлено 12% благополучних шлюбів, 16% неблагополучних. Неблагополучні пари характеризуються частими сварками і конфліктами, функціонально-рольовою неузгодженістю, неспівпаданням установок, різницею ціннісних орієнтацій.
– В середньому шлюбі (від 9 до 18 років) 29% пар є неблагополучними, і характеризуються зростанням напруги, різницею поглядів на виховання дітей і конфліктності з цього приводу, пониження любові і симпатії, рівнем задоволеності шлюбом. 16% подружніх пар із цієї групи, яким характерні психологічно сприятливі стосунки, притаманні функціонально-рольова узгодженість, довірливість в спілкуванні, взаєморозуміння, сприятливий психологічний клімат.
– В групі літнього шлюбу (19 і більше років) виділено 12% неблагополучних пар, їм притаманна конфліктність, сварки, пониження задоволеності шлюбом, і 19% пар респондентів благополучні, які характеризуються сприятливим психологічним кліматом, подібністю поглядів, спільними символами сім’ї і ін. Описані дані подані на графіку 1.
Графік № 1.
РОЗПОДІЛ РЕСПОНДЕНТІВ ЗА ПОКАЗНИКАМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ В СІМ’Ї (в %).

Таким чином, експериментальне дослідження показало, що при сексуальній гармонії більшість подружніх пар характеризуються психологічним благополуччям (27%) і лише 4% при сексуальній дисгармонії.
Розглядаючи сексуально-дисгармонійні пари видно, що з них більшість пар (60%) характеризуються несприятливими взаєминами в шлюбі і лише 9% пар є благополучними.
Подані дані наведені в таблиці № 1.
Таблиця № 1.
РОЗПОДІЛ РЕСПОНДЕНІТВ ЗА ПОКАЗНИКАМИ ЯКОСТІ
ШЛЮБУ ТА ХАРАКТЕРУ СЕКСУАЛЬНИХ СТОСУНКІВ (в %).
Показники Характеристика сексуальних стосунків
якості шлюбу сексуально гармо-нійні сексуально дисга-рмонійні
психологічно благополучні 27 9
психологічно неблагополучні 4 60
Всього 100% 31 69

Сексуальна гармонія в шлюбі корелює з такими позитивними показниками взаємин як: задоволеність шлюбом, співпадання поглядів і установок, щирістю і довір’ям у взаєминах, стійким почуттям любові і симпатії до партнера.
Обстеження подружніх пар, які характеризуються психологічним благополуччям, але сексуально дисгармонійні, слід зазначити, що їм притаманні неузгодженість сексуальних установок, темпераментів і інших параметрів.
Оцінюючи якість шлюбу в виділених групах і будуючи прогноз взаємин ми рахуємо, що більшої уваги заслуговують пари з несприятливим психологічним кліматом і дисгармонійними взаєминами, так як це часто приводить до розлучень. А також потребують уваги пари, яким притаманні сексуальна дисгармонія і психологічне благополуччя.
Як бачимо, дослідження підтвердило взаємообумовленість і взаємо-пов’язаність психологічних і сексуальних взаємин в сім’ї, і дана проблема потребує подальшого вивчення і аналізу для покращення взаємин в шлюбі на різних вікових етапах його функціонування.
ЛІТЕРАТУРА
1. Алёшина Ю.С., Гозман Л.Я. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений. М., 1987.
2. Бодалёв А.А., Столин В.В. Семья в психологической консультации. М., 1989.
3. Васильченко Г.С., Решетняк Ю.Н. Любовь, брак, сексуальное партнёрство. М., 1990.
4. Кратохвил С. Психотерапия семейно-социальных дисгармоний. М., 1991.
5. Bradshaw J. Bradshaw on: The family. Health Communications, Inc. Deerfield Beach, Florida, 1988.

Соціально-психологічні основи функціонування сучасної сім’ї

Сім’я – одна із найбільш стародавніх форм соціальної спільності людей. Через різноманітні канали і за допомогою повних механізмів вона є пов’язаною зі всіма сферами діяльності людини. Змінюючись та розвиваючись разом із зміною та розвитком суспільства, сім’я сприяє вирішенню багатьох важливих як економічних так і соціальних задач.
Одночасно сім’я задовільняє і найважливіші особистісні потреби, значення яких постійно зростає. Серед них потреба подружжя в довірливому спілкуванні, співпериживанні, співучасті. Іншими словами, шлюб сьогодні набуває самостійного значення яке важливий інститут організації особистого та сімейного щастя. На зміну традиційним ролям прийшла гнучка, еластична кооперація стосунків і діяльності, заснована на спільності, цілей, потреб, поглядів, емоцій. Така діяльність стає не стільки ідеалом, але і реальністю для все більшої кількості сімей та важливою характеристикою сімей нового типу.
Дослідження, проведені українськими соціологами, демографами, психологами, а також проведене нами, дозволяють оцінити сучасний стан функціонування сім’ї як критичний. Показниками такого стану виступають: катастрофічні погіршення матеріального благополуччя сім’ї, відсутність нормальних умов для її життєдіяльності, зниження народжуваності, динаміка розлучень, дисфункційний розвиток сім’ї, які проявляються в підвищенні сімейної напруги, незадоволеності, подавленні почуттів, співзалежності.
Ситуація, яка склалася в сфері шлюбу і сім’ї вимагає невідкладного втру-чання зі сторони суспільства, політиків, бізнесменів, вчених. Аналіз проблем, тенденцій, механізмів функціонування сім’ї дозволить розробити концепції і програми допомоги. Науковий підхід до вирішення завдань соціальної і демо-графічної політики заключається у врахуванні об’єктивних процесів розвитку сім’ї і соціально-демографічних тенденцій, які дають можливість прогнозувати майбутнє інституту сім’ї.
Результати наукових досліджень, досвід роботи в психологічній консультації з питань шлюбу і сім’ї м. Луцька, самостійні дослідження дозволили виділити і описати сучасні тенденції у функціонуванні української сім’ї:
– Все більшого розвитку набуває неповна і позашлюбна сім’я.
– Багато чоловіків і жінок свідомо не вступають у шлюб, а задоволення потреби в коханні пов’язують із пошуком сексуального партнера, а не створенням сім’ї.
– Дошлюбна поведінка молоді характеризується активними сексуальними пробами на фоні недостатньої психосексуальної обізнаності.
– Зростає кількість молодих сімей (до 39%), основним мотивом заключення шлюбів яких було “народження дитини”. За нашими даними значна доля таких сімей (до31%) розпадається протягом трьох років.
– Серед мотивів вступу в шлюб у молоді домінують раціональний і матеріальний розрахунок.
– В дошлюбній поведінці молодих людей спостерігається неадекватно-завищені вимоги до особистості партнера і до шлюбу в цілому (частіше у жінок), що веде до відмови від створення сім’ї і самоактуалізації особистості в професійній діяльності.
– В установках на лідерство і керівництво в сім’ї значна частина чоловіків (72%) віддають перевагу чоловіку, більша частина жінок орієнтована на демократичну сім’ю. Але в сімейному житті багато молодих жінок виявляють тенденцію до домінування і маніпуляції партнером, дітьми.
– Сучасні сім’ї і вступаючі в шлюб стійко орієнтовані на малодітну сім’ю.
– Більшість пар (з різним сімейним стажем) не схильні до співробітництва, пошуку шляхів стабілізації відносин, у них не сформовані соціально-психологічні уміння вирішувати міжособистісні проблеми. Все це формує установку на розлучення як засіб вирішення конфліктів і напруги.
– Протилежність мотивів, цілей, функціонально-рольових позицій, особистісних характеристик молодого подружжя все більше ускладнює адаптації до шлюбу, зменшує гнучкість і толерантність партнерів, скорочує тривалість адаптивного періоду молодої сім’ї, наближає їх до розлучення.
– “Хвороба сім’ї” понижує її психотерапевтичну функцію і здатність самостійно долати труднощі і переборювати кризові періоди.
– Сучасна сім’я характеризується дезінтегрованістю і незахищеністю її членів перед зовнішніми факторами.
– Аналізуючи якісні показники сімей, відмічено, що середню сучасну сім’ю відрізняє: закритість, консервативність, дисгармонійність, корпоративність у відносинах.
– Прослідковується зростання кількості розлучень людей похилого віку.
– Збільшується кількість жінок незадоволених сексуальними відносинами з чоловіком.
– Збільшились скарги подружжя на сексуальні дисфункції, які детерміновані психологічними факторами.
– Погіршуються батьківсько-дитячі відносини. Відомий американський дослідник D.Bradshow рахує, що джерелом кризи сім’ї виступають батьківські норми, які, не дивлячись на розвиток суспільства, залишаються незмінними вже протягом 150 років.
Нормам, які вкорінились, характерні авторитарна, домінантна поведінка батьків, подавлення дитячих потреб, заборона прояву емоцій і почуттів, використання дітей для задоволення своїх незадоволених потреб, що в комплексі формує співзалежну поведінку і веде до дисфункційного розвитку особистості.
– Значна частина молоді орієнтована на повторний шлюб і позашлюбні зв’язки (у випадку, якщо шлюб невдалий).
– До сімей, які включені в “групу ризику” можна віднести:
1. По стажу шлюбу – молоду, літню сім’ю.
2. По віку подружжя – 17-20-річні, 38-42-річні, 50-64-річні.
3. Різниця в віці подружжя – 1-3 роки, 10-20 років.
4. Шлюби заключені по “вагітності нареченої”.
5. Сім’ї військовослужбовців, бізнесменів, безробітних.
– На фоні описаних тенденцій відбувається зниження цінності сім’ї, її зна-чення для особистості.
– В умовах економічної нестабільності, зниження матеріального достатку сім’ї, подружжя вимушене шукати інші форми заробітку (бізнес, інндивідуаль-но-торгівельна діяльність), що вносять зміни в життєві плани сім’ї і її функціо-нально-рольову структуру.
– Неузгодженість функцій і ролей збільшує незадоволеність шлюбом.
Встановлено, що багато з молодого, середнього і літнього подружжя незадоволені життям (біля 63%). 48% опитаних мають позашлюбні зв’язки, які їх влаштовують.
Задоволеність чи незадоволеність шлюбом залежить від багатьох складових, в яких людині іноді дуже важко розібратись. Найбільш складна сторона задоволеності сімейним життям заключається в тому, що людина може бути глибоко незадоволена сама собою. Ця прихована незадоволеність може переноситись на членів сім’ї (дружину, чоловіка, дітей). Роздратування, злість, викликані власними лінощами, слабкістю волі, неорганізованістю, невихованістю, можуть відбитись на взаєминах з оточуючим людьми. В таких випадках людина хворобливо реагує на критику власних недоліків. В практиці психологічного консультування шлюбнорозлучних сімей постає необхідність звертатись до діагностики задоволеності шлюбом. Виходячи із теоретичних і експериментальних даних, нами були виділені критерії, за допомогою яких ми визначали задоволеність шлюбом: а) якість подружніх відносин (рівень емоційних відносин в сім’ї, інтенсивність і зміст спілкування в шлюбі, відпочинок сім’ї): б) орієнтація на спільну діяльність в сім’ї. Участь подружжя в домашніх справах; в) відношення до грошей, матеріальне забезпечення сім’ї; г) значимість дітей в житті людини, дітність сім’ї, ступінь участі у вихованні дітей; д) значимість сексуальних відносин; е) рівень бар’єру перед руйнуванням шлюбу, лояльність по відношенню до розлучення; ж) наявність чи відсутність альтернативи шлюбу.
Крім того, були виділені соціально-психологічні фактори, які впливають на задоволеність шлюбом: вік, стать, тривалість дошлюбного знайомства, подружній стаж, кількість дітей.
З метою виявлення стабільності, задоволеності шлюбом було проведено експериментальне дослідження подружніх пар в віці від 20 до 60 років. Вибіркову сукупність складали 486 респондентів.
Як показало дослідження: більшість чоловіків і жінок (57%) в віці 20-30 років виявили середній рівень задоволеності шлюбом, 28% – низький рівень, 14% – високий рівень. Найменше задоволені партнери участю подружжя в до-машніх справах, сексуальними відносинами, матеріальним станом, емоційним відносинами і інтенсивністю спілкування.
У віковій групі 31-45 років – 56% мали середній рівень