Відомий англійський письменник Роберт Льюїс Стівенсон дуже любив поезію, особливо балади. У них він прославляв своїх героїв за сміливість, чесність, патріотизм, благородство, любов до Батьківщини. Поет захоплюється природою рідного краю, поетизує її.
У баладі «Вересковий мед» на прекрасний край «квіту червоного» напав жорстокий шотландський володар і знищив усіх його мешканців — пиктів. А славилися ті люди своїм умінням варити «трунок, за мед солодший, міцніший, аніж вино». Королеві захотілося спробувати того верескового напою, але батько й син, які випадково залишилися живими, не захотіли видати секрет його приготування.
Мужні броварі вирішили, що краще загинути, ніж розповісти таємницю. Не такий то й важливий був той секрет, але це єдина можливість у старого помститися ворогам за разорений край і вбитих співвітчизників. Останній пикт пожертвував навіть життям сина заради цього.
Балада «Вересковий мед» прославляє людську мужність і гідність, патріотизм і здатність до самопожертви заради ідеалів, любові до вітчизни.