Архів позначки: джгут

Стискування тканин

Допомога потерпілому при тривалому стискуванні тканини

1) Обкласти притиснені кінцівки пакетами із льодом, снігом або холодною водою;
2) дати дві-три таблетки анальгіну;
3) запропонувати випити велику кількість теплої рідини;
4) накласти захисні джгути на стиснені кінцівки до їх вивільнення;
5) відразу після вивільнення туго забинтувати ушкоджені кінцівки;
6) накласти імпровізовані шини;
7) повторно прикласти холод до ушкоджених кінцівок;
8) продовжувати давати пити до прибуття лікарів.
Не можна:
9) усувати перешкоди кровотоку (вивільняти стиснену кінцівку) до накладання захисних джгутів і прийому потерпілим великої кількості рідини;
10) зігрівати притиснені кінцівки.

Способи евакуації потерпілих

Безносилкове перенесення потерпілих залежно від конкретних умов можна здійснювати на руках і за допомогою носилкових лямок. Носилкові лямки виготовляють із смуги цупкої тканини завдовжки 2 м і завширшки близько 10 см. Їх можна використовувати у вигляді кільця або вісімки. Транспортування потерпілого на руках зазвичай виконують удвох, склавши руки в «замок» із трьох або чотирьох рук.

Постраждалих можна переміщувати і на різних допоміжних засобах: підстилках, листах фанери, окремих частинах або предметах меблів та ін.
Намагайтеся забезпечити потерпілому, особливо ушкодженій частині його тіла, максимально зручне положення.
Домашня аптечка повинна містити хоча б мінімум медичних засобів, необхідних для надання першої медичної допомоги при травмах, гострих запалювальних захворюваннях, різних нападах. Приблизний склад її може бути таким:
таблетки валідолу — застосовуються при гострих болях у ділянці серця;
нітрогліцерин — при нападах стенокардії;
корвалол, валокордин — біль у серці;
настойка валеріани — заспокійливий засіб при нервовому збудженні;
таблетки кислоти ацетилсаліцилової (аспірин) — протизапальний засіб, застосовують при застуді або у стані пропасниці;
таблетки парацетамолу — при застудних та грипозних захворюваннях;
таблетки амідопірину та анальгіну — жарознижуючий, знеболюючий та протизапальний засіб;
таблетки пенталгіну та баралгіну — як знеболюючий засіб;
таблетки спазмолгіну — при головних болях;
таблетки вугілля активованого — при накопиченні газів у кишечнику та харчових отруєннях;
шлункові таблетки бесалолу — знеболююча дія при захворюванні органів брюшної порожнини, а також деяка знезаражуюча дія на кишечну флору;
гідрокарбонат натрію у порошку (сода двовуглекисла) — при печії застосовують на кінчику ножа, а також для полоскання горла;
кислота борна — для полоскання рота і горла і промивання очей;
лейкопластир бактерицидний — для лікування саден, порізів, деяких виразок і невеликих ран;
лейкопластир звичайний — для кріплення невеликих пов’язок на рану;
розчин йоду спиртовий 5%-й використовують як зовнішній антисептичний засіб;
розчин аміаку (нашатирний спирт) — для вдихання при стані знепритомлення, нервовому потрясінні, угарі;
вазелін борний — для пом’якшення шкіри, діє як антисептик;
таблетки від кашлю — при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів;
джгут кровозупинний — для тимчасового зупинення кровотечі із артерій кінцівок;
синтоміцинова емульсія — при опіках та обмороженнях;
термометр;
ванночка очна — для промивання очей при забрудненні.

Кровотеча й обробка ран

Рана — це ушкодження цілісності шкірних покривів тіла, слизових оболонок у результаті механічного впливу. Ознаки поранення завжди видно: біль, краї рани, що розходяться, і кровотеча.
Розрізняються тимчасові та постійні способи зупинки кровотечі. Перші застосовуються на місці події у порядку взаємодопомоги, другі — у лікувальних закладах. Тимчасові способи зупинки кровотечі: притискання пальцем судини, що кровоточить, до кістки вище місця поранення, максимальне згинання кінцівки у суглобі і накладання джгута або закрутки.
Спосіб пальцевого притискання судини, що кровоточить, до кістки застосовується на короткий час, необхідний для приготування джгута або стисної пов’язки. Найлегше це зробити там, де артерія проходить поблизу кістки або над нею.
На дрібні кровоточиві артерії та вени накладається стисна пов’язка: рана закривається кількома шарами стерильної марлі, бинта або подушечками з індивідуального перев’язувального пакета. Зверху на стерильну марлю кладеться шар вати і накладається кругова пов’язка, причому перев’язувальний матеріал, щільно притиснений до рани, стискає кровоносні судини і сприяє припиненню кровотечі.
Проте для припинення сильної кровотечі слід накласти джгут.
Накладання джгута застосовується в основному для великих судин кінцівок.

Методика накладання джгута:

1) надати (якщо можливо) ушкодженій кінцівці підвищеного положення;
2) на оголену частину кінцівки вище від рани накласти серветку, зробити декілька ходів бинта або використати будь-яку іншу підкладку (одяг потерпілого, хустку та ін.);
3) дуже розтягнений джгут накласти на кінцівку вище від рани на прокладку так, щоб перші один-два оберти джгута зупинили кровотечу;
4) закріпити край джгута за допомогою крючка та ланцюжка;
5) покласти під джгут записку, в якій позначити дату і час накладання джгута;
6) на рану накласти асептичну по­в’яз­ку;
7) перевірити правильність накладання джгута (за припиненням кровотечі, відсутністю пульсу на периферичних артеріях, блідим кольором шкіри);
8) взимку кінцівки із накладеним джгутом обгорнути ватою, одягом.
Замість табельного гумового джгута, який не завжди може бути поруч, можна використовувати ганчірку, бинт, пасок для штанів.
Необхідно пам’ятати, що джгут може бути використаний на термін не більше 5 годин (узимку не більше ніж на 30 хвилин), тому що потім кінцівка змертвіє. При першій можливості джгут знімають. Якщо немає такої можливості, то через 1,5—2 години слід трішки попустити джгут на 1—2 хвилини до почервоніння шкіри і знову затягти його.
Найбільш небезпечна кровотеча — артеріальна. Її ознаки: кров б’є сильним пульсуючим струмом, яскраво-червоного кольору.
Зупинити таку кровотечу можна:
за допомогою джгута, накладеного вище місця поранення; джгут накладається не більше ніж на 1,5 години; пальцевим притисканням судини, що кровоточить, вище місця кровотечі; перетиском судини в рані.
Після зупинки кровотечі на рану накладається пов’язка.
Якщо кров темного кольору і струменить безперервно, ви маєте справу із венозною кровотечею. Зупинити її можна за допомогою тугої пов’язки на рану.
Венозну та капілярну кровотечу досить успішно зупиняють накладанням стисної пов’язки.
Після зупинки кровотечі шкіра навколо рани обробляється розчином йоду, брильянтової зелені, спиртом, горілкою або, у крайньому випадку, одеколоном. Ватним або марлевим тампоном, змоченим в одній із цих рідин, шкіру змазують від краю рани. Не слід заливати їх у рану, тому що це, по-перше, посилить біль, по-друге, пошкодить тканини всередині рани й уповільнить процес загоювання. Якщо в рані є чужорідне тіло, ні в якому разі не слід його витягати. Після за­вершення усіх маніпуляцій рана закривається стерильною пов’язкою. Стерильну пов’язку (індивідуальний пере­в’язу­валь­ний пакет, стерильний бинт, чиста хустка, шматок білизни, випрасуваний з обох боків) накладають, не торкаючись руками, безпосередньо на рану і місце навколо неї.
Дрібні ушкодження шкіри можна заклеїти шматочком бактерицидного липкого пластиря, а зверху на нього покласти ще шматочок лейкопластиря, на 0,5 см ширший від поперед-нього із кожного боку. Така пов’язка герметична і добре забезпечує загоювання рани.