Архів позначки: Чарльз Діккенс

ПРОБЛЕМА ВИХОВАННЯ У РОМАНІ Ч. ДІККЕНСА «ПРИГОДИ ОЛІВЕРА ТВІСТА»

10 клас, Твори з зарубіжної літератури, , ,

Проблему виховання можна називати однією з провідних в англійській літературі. І Чарльз Діккенс не був у цьому першовідкривачем, але він знай­шов свій шлях розв’язання проблеми, показавши лондонське дно без ро­мантизації.

У передмові до одного з видань роману «Пригоди Олівера Твіста» Діккенс писав: «Мені здалося, що зобразити реальних членів злочин­ної групи, намалювати їх в усіх їхній потворності, показати злиденне їхнє життя…— означає… допомогти суспільству». Його представники лондонського дна відверто потворні навіть зовні, тим більше у своїх звичках. Ось б’є в котрий раз свого білого собаку Сайкс, який не знає жалощів ні до кого. Так, як і цей білий собака, звикла собі на лихо до нього Ненсі. Щиро і сильно покохавши Сайкса, Ненсі намагається за­хистити його від усіх бід. Але чи здатен він це оцінити? Певно, ні. І в цьому ми переконуємося, коли він розправляється з Ненсі безжаль­но. Чи міг він пожаліти дитину, яка була для нього лише інструмен­том для крадіжок! Поранений під час нічного нападу, Олівер покину­тий напризволяще. Порятунок хлопчика — справа рук добрих жінок, здатних зрозуміти і повірити людині, знайти у серці співчуття. Оповідаючи про пригоди Олівера Твіста, Ч. Діккенс розгортає широ­ку панораму дна суспільства. Холодні сірі нічні лондонські вулиці, в яких не знайдеш прихистку; брудні й смердючі лігвища — обитель усіх пороків. Ця атмосфера теж виховує. І не в усіх стає мужності про­тистояти брудові, котрий панує довкола. Голод і приниження часто при­мушують маленьких людей хитрувати, брехати і зраджувати. Жор­стокість світу породжує жорстокість дитини. Саме це хвилює письменника, який свідомо оголює найстрашніші виразки англійсько­го дна, бажаючи звернути на них увагу суспільства. Письменник вва­жає, що проблема виховання людини — справа усього суспільства. Одне із завдань роману «Пригоди Олівера Твіста» — показати сувору прав­ду заради того, щоб примусити суспільство бути справедливішим і ми­лосерднішим. З іронією автор вставляє зауваження з приводу тієї чи іншої ситуації, коли респектабельні англійські джентльмени брезгливо відвертаються від бідних знедолених людей, котрі опинилися в робіт­ному будинку. Один із таких героїв-джентельменів Діккенса навіть не має імені, він просто названий паном у білому жилеті. Не зробивши нічого гарного для Олівера та інших сиріт, він пророкує хлопчикові в’язницю і страту. Так письменник порушує ще одне питання: що являє собою істинна вихованість, і чи можлива вона без доброти і милосер­дя. Відповіддю на це питання є увесь роман. І гарне, і негарне у людині може змінювати життя, суспільство людей. І дуже важливо, якими мо­ральними принципами живуть ті люди. Таким є погляд Ч. Діккенса на проблему виховання.

ГУМАНІСТИЧНИЙ СМИСЛ РОМАНУ Ч. ДІККЕНСА «ПРИГОДИ ОЛІВЕРА ТВІСТА»

10 клас, Твори з зарубіжної літератури,

Роман Ч. Діккенса про пригоди хлопчика, у якого відняли навіть ім’я матері,— це твір високого гуманістичного смислу. Письменник приму­шує по-новому подивитися на загальноприйняті поняття про порядність, респектабельність, якими так пишалися його сучасники. Безумовно, зовнішні прояви гарного виховання важливі, але що за цими манерами, що за білим жилетом? Ч. Діккенс примушує читача разом з Олівером Твістом побачити виворіт життя. Як мало, виявляється, істинної добро­ти і співчуття в людях, котрі хизуються своєю доброчинністю. Можна ви­голошувати гучні гасла про милосердя до сиріт, але при цьому привлас­нити їхні гроші, а їм дати можливість помирати від голоду, хвороб і биття, яким щедро нагороджувала сиріт господиня ферми, котра примушувала дітей працювати на себе. Так само постраждав і трубочист, котрий зни­щив не одне людське життя, вирішуючи свої матеріальні проблеми. Та й гробовщик, до якого потрапив Олівер із робітного дому, не був добрим.

Письменник порушує питання про міру добра у кожній людині. Саме ця часточка добра і співчуття визначає істинну гуманістичну цінність. Показуючи людей, котрі по-доброму поставилися до Олівера, відкинув­ши упередження, автор стверджує: світ не без добрих людей. І більше того, на доброті і небайдужості цих людей тримається справедливість. Діккенс внутрішньо бажав цієї справедливості завжди, тому показав її перемогу у своєму романі. Порок покараний. Сайкс, втілення жорсто­кості і злоби, випадково гине від своєї ж петлі, і в цьому рука Божа. Ста­рий єврей, котрий наживався на крадіжках і проституції, на совісті кот­рого понівечені долі хлопчиків і знищені життя, постає перед судом. Зведений брат Олівера і його таємний ворог змушений розповісти хлоп­чикові істинну історію його народження і повернути йому майно роди­ни. Отже, можна сказати, що основа роману, його гуманістичний смисл полягає у тій вірі у перемогу добра і справедливості, яка складає суть роману. Заклик до добра і милосердя на кожній сторінці книги про при­годи хлопчика-сироти у дорослому суворому світі.

РОЛЬ АВАНТЮРНОЇ ІНТРИГИ У РОМАНІ Ч. ДІККЕНСА «ПРИГОДИ ОЛІВЕРА ТВІСТА»

10 клас, Твори з зарубіжної літератури, ,

Пригодницький роман широко представлений у світовій літературі і у творчості Ф. Купера, О. Дюма-батька, Е. Сю, Р. Л. Стівенсона і бага­тьох інших авторів. Але роман Ч. Діккенса «Пригоди Олівера Твіста» хоча й позначений як «пригода», все ж не може бути названий пригодниць­ким у повному розумінні слова. Але його мета — не стільки розважити читача авантюрною інтригою, скільки привернути його увагу до больо­вих точок суспільства, сучасного письменнику. Чому саме таку форму обрав Ч. Діккенс? Передусім тому, що без авантюрної інтриги роман втра­тив би свою гостроту і перетворився б на набір повчальних фраз. Але Діккенс написав роман, у якому події змінюються досить швидко, а саме життя і доля його героя стає предметом таємних інтриг. У його творі є всі риси, характерні для авантюрного роману: стрімкість розвитку подій, за­гострення пристрастей, викрадення і переслідування, таємниці і загадки, що врешті позитивно розв’язуються. Та й щасливий фінал — це теж прик­мета пригодницького роману.

Головний герой — Олівер Твіст — дитина, а це означає, що найкращий спосіб розкрити його характер — показати в дії, у мінливих обставинах. І письменник примушує героя активно діяти — утікати з дому гробовщика, де його принижували, били, годували об’їдками. Стикаючись у різних си­туаціях з людьми різних моральних переконань, Олівер робить вибір, що визначає його долю. Природжене почуття порядності примушує його піддавати сумніву лжеромантику злочинного побуту лондонського дна. А різка зміна життя після спроби пограбування біля книж­кової крамниці, доброта людини, яка пожаліла Олівера, переконують хлоп­чика, що чесність, доброта, порядність — не порожні слова. І найгіршою є не стільки бруд фізичний, скільки ниці людські пороки, якими керуються люди типу Сайкса чи головного наглядача робітного дому.

І неважливо, щиро непорядна людина чи живе подвійною мораллю,— це все недобре, бо правда лише одна: зовнішні манери порядної людини нікого не введуть в оману, якщо насправді це не так. І зрозуміти це Оліве-ру допомагають власні спостереження у стрімко мінливих життєвих си­туаціях. Таким чином, авантюрна інтрига у творі «Пригоди Олівера Твіста» підпорядкована загальному задуму і розкриттю ідеї роману.