Наша українська земля з давніх-давен славилася своїми лі­сами. Загалом у них зростає понад тридцять деревних порід, окрасою яких є могутні дуби. Недарма у слов’ян дуб ввазкався священним. На Володимирській гірці в Києві ріс колись такий велетень, який могли обхопити, взявшись за руки, аж одинад­цятеро людей! А дуб, змальований ще Т. Шевченком, який зріс на схилах Кирилівського яру на Чернігівщині! Тут збиралися воїни Богдана Хмельницького, гайдамацькі загони… Дубу вже понад 1100 років. Його висота — майже тридцять метрів, а діа­метр — понад вісім з половиною. Шість разів цей дуб уражала блискавка, а він залишився живий.

Помічено здавна, що дуб може жити дуже довго. Виявляєть­ся, він має особливі захисні механізми. Наприклад, напровес­ні дуб не потерпає від затоплення річковими водами, згубни­ми для інших дерев. Минає трохи часу, і на дубі знову зеленіє молоде листя.

Звичайно, не всі дуби однакові. В Україні поширені три види дуба: звичайний, скельний та пухнастий. Улюблені міс­ця зростання у них різні.

(144 сл.)    (З календаря)