СТАТУЯ ЗЕВСА В ОЛІМПІЇ

Творче завдання: висловити власну думку щодо того, яке чудо світу ви вважаєте найголовнішим.

У країні Еліді була розташована Олімпія, найславетніше місце культу Зевсу в стародавньому світі.

Олімпія була ніби осередком храмів, у яких жерці виконували належні обряди. Оживала вона тільки один раз у чотири роки на кілька днів ігор.

Ігри тривали кілька днів, включали всі види змагань, в яких демонстрували спритність та силу. Нагородою був олив­ковий вінок, символічний дарунок, неоціненний в очах тисяч юнаків, які з найвіддаленіших місць Греції прибули до Олім­пії, сподіваючись на перемогу. Спортсмен, прикрашений цією священною гілкою, повертався до рідного міста як переможець. На його честь ставили монументи, складали гімни. На публіч­них торжествах він сидів на першому місці і був на утриманні держави. Греція, поділена на племена, міста й маленькі держа­ви, об’єднувалася під доброзичливим поглядом Зевса. В Олім­пії оголошували важливі розпорядження і договори, історики і поети читали свої твори, оратори й філософи виступали з про­мовами, знаючи, що їх справді слухає вся Еллада.

В олімпійському храмі стояла статуя Зевса роботи афінського скульптора Фідія — одне із семи чудес світу. На золотому троні сидів велетенський бог, у вісім разів більший за людину. Головою він сягав стелі, плечі були на всю ширину неба. Казали, що якби він раптом встав, то розвалилась би вся будівля. У витягнутій лівій руці він тримав богиню Перемоги, а правою спирався на жезл, на якому сидів орел з розпростертими крилами.

Перекинутий ззаду через ліве плече широкий золотий плащ, оздоблений зображеннями тварин і квітів, прикривав йому ноги аж до ступнів, відкриваючи груди із слонової кіс­тки. Ноги в золотих сандаліях опиралися на підніжок, який підтримували леви. Буйні кучері з-під золотого маслинового вінка спускалися з обох боків обличчя, сповненого величі, ла­гідності й спокою.

Цю статую за наказом одного з римських імператорів пере­везли до Константинополя, і вона згоріла там під час пожежі.

(278 сл.)                                                              (Я. Парандовський)