Під структурою в соціології розуміють побудову чогось, окремі елементи якого складають єдине ціле. У науковій літературі можна натрапити на різні підходи до трактування структури особистості. Єдиної думки з цього приводу немає. Поширеною є думка, згідно з якою структура особистості – це єдність чотирьох підструктур:
1) біологічно зумовленої підструктури (темпераменту, статевих, вікових властивостей психіки тощо);
2) психологічної підструктури (індивідуальних психологічних особливостей – пам’яті, емоцій, відчуттів, уявлень, почуттів, волі, інтелекту та ін.);
3) підструктури соціального досвіду (набутих емпіричних і теоретичних знань, навичок, умінь, звичок, традицій, норм тощо);
4) підструктури спрямованості особистості (бажань, цілей, ідеалів, мотивів, потреб, прагнень, ціннісних орієнтацій та ін.).
Найбільш знаною та широко вживаною в соціології є тричленна структура особистості, що виділяє такі складники: соціальний статус, соціальну роль і спрямованість особистості.
Соціальний статус – це певне місце, позиція людини в суспільній ієрархії групи чи суспільства загалом. Статуси можуть бути приписані або вроджені (не контрольовані власною волею людини) та набуті чи досягнуті (здобуті в результаті власного вибору і власних зусиль та контрольовані волею людини).
Соціальна роль – динамічна характеристика статусу, що проявляється в шаблонній, очікуваній поведінці, заданій певним статусом
Спрямованість особи — це особливе ставлення людини до дійсності й до самої себе, котра проявляється в цінностях, мотивах, потребах, установках, прагненнях, переконаннях та ідеалах. Вона виявляється в соціальній поведінці особистості.
Цікавим є підхід американського соціолога й економіста А. Маслоу, визнаного теоретика менеджменту. За його міркуваннями, у суспільстві існує п’ять рівнів потреб, які він умовно розташував на шкалі, починаючи від нижчих (примітивних) і закінчуючи вищими. Перший рівень — фізіологічні потреби. Другий рівень — екзистенціальні (потреби безпеки власного існування, здоров’я, відсутності насильства, безпеки на вулицях, захист від війн тощо).Третій рівень – потреби в комунікації, дружбі, спілкуванні. Четвертий рівень – потреби статусу, визнання, престижу, оцінки інших людей, самоповаги. П’ятий рівень – потреби самовираження через творчість, самореалізації, розкриття та реалізації здібностей, досягнення сенсу життя. За А. Маслоу, особистість – це така людина, в якої суб’єктивна й об’єктивна шкали потреб збігаються, крім того вищі потреби на суб’єктивній шкалі розташовані згори, а нижчі – знизу.
Структура особистості за 3. Фрейдом – це єдність трьох елементів: самосвідомої частини психіки людини – “Воно” (“Передсвідоме”), “Я” (“Его”, або “Свідоме”) та “Над-Я”, (“Супер-Его”, або “Надсвідоме”), що складається на рівні суспільства та виконує оцінну й моральну функцію. На думку 3. Фрейда, останній рівень психіки – “ідеалізований батько”, котрий диктує та нав’язує людині норми, правила поведінки, заборони, стереотипи, пояснює, що є добрим, а що поганим. Структурний елемент особистості, що становить дві третини психіки людини, – це “Воно” (“Id”, або “Підсвідоме”) – джерело енергії, котре спрямоване на отримання задоволення. 3. Фрейд наголошував, що розвинута особистість має навчитися переводити вимоги підсвідомої частини психіки людини під контроль розумного, розсудливого “Я”