Сім’я – одна із найбільш стародавніх форм соціальної спільності людей. Через різноманітні канали і за допомогою повних механізмів вона є пов’язаною зі всіма сферами діяльності людини. Змінюючись та розвиваючись разом із зміною та розвитком суспільства, сім’я сприяє вирішенню багатьох важливих як економічних так і соціальних задач.
Одночасно сім’я задовільняє і найважливіші особистісні потреби, значення яких постійно зростає. Серед них потреба подружжя в довірливому спілкуванні, співпериживанні, співучасті. Іншими словами, шлюб сьогодні набуває самостійного значення яке важливий інститут організації особистого та сімейного щастя. На зміну традиційним ролям прийшла гнучка, еластична кооперація стосунків і діяльності, заснована на спільності, цілей, потреб, поглядів, емоцій. Така діяльність стає не стільки ідеалом, але і реальністю для все більшої кількості сімей та важливою характеристикою сімей нового типу.
Дослідження, проведені українськими соціологами, демографами, психологами, а також проведене нами, дозволяють оцінити сучасний стан функціонування сім’ї як критичний. Показниками такого стану виступають: катастрофічні погіршення матеріального благополуччя сім’ї, відсутність нормальних умов для її життєдіяльності, зниження народжуваності, динаміка розлучень, дисфункційний розвиток сім’ї, які проявляються в підвищенні сімейної напруги, незадоволеності, подавленні почуттів, співзалежності.
Ситуація, яка склалася в сфері шлюбу і сім’ї вимагає невідкладного втру-чання зі сторони суспільства, політиків, бізнесменів, вчених. Аналіз проблем, тенденцій, механізмів функціонування сім’ї дозволить розробити концепції і програми допомоги. Науковий підхід до вирішення завдань соціальної і демо-графічної політики заключається у врахуванні об’єктивних процесів розвитку сім’ї і соціально-демографічних тенденцій, які дають можливість прогнозувати майбутнє інституту сім’ї.
Результати наукових досліджень, досвід роботи в психологічній консультації з питань шлюбу і сім’ї м. Луцька, самостійні дослідження дозволили виділити і описати сучасні тенденції у функціонуванні української сім’ї:
– Все більшого розвитку набуває неповна і позашлюбна сім’я.
– Багато чоловіків і жінок свідомо не вступають у шлюб, а задоволення потреби в коханні пов’язують із пошуком сексуального партнера, а не створенням сім’ї.
– Дошлюбна поведінка молоді характеризується активними сексуальними пробами на фоні недостатньої психосексуальної обізнаності.
– Зростає кількість молодих сімей (до 39%), основним мотивом заключення шлюбів яких було “народження дитини”. За нашими даними значна доля таких сімей (до31%) розпадається протягом трьох років.
– Серед мотивів вступу в шлюб у молоді домінують раціональний і матеріальний розрахунок.
– В дошлюбній поведінці молодих людей спостерігається неадекватно-завищені вимоги до особистості партнера і до шлюбу в цілому (частіше у жінок), що веде до відмови від створення сім’ї і самоактуалізації особистості в професійній діяльності.
– В установках на лідерство і керівництво в сім’ї значна частина чоловіків (72%) віддають перевагу чоловіку, більша частина жінок орієнтована на демократичну сім’ю. Але в сімейному житті багато молодих жінок виявляють тенденцію до домінування і маніпуляції партнером, дітьми.
– Сучасні сім’ї і вступаючі в шлюб стійко орієнтовані на малодітну сім’ю.
– Більшість пар (з різним сімейним стажем) не схильні до співробітництва, пошуку шляхів стабілізації відносин, у них не сформовані соціально-психологічні уміння вирішувати міжособистісні проблеми. Все це формує установку на розлучення як засіб вирішення конфліктів і напруги.
– Протилежність мотивів, цілей, функціонально-рольових позицій, особистісних характеристик молодого подружжя все більше ускладнює адаптації до шлюбу, зменшує гнучкість і толерантність партнерів, скорочує тривалість адаптивного періоду молодої сім’ї, наближає їх до розлучення.
– “Хвороба сім’ї” понижує її психотерапевтичну функцію і здатність самостійно долати труднощі і переборювати кризові періоди.
– Сучасна сім’я характеризується дезінтегрованістю і незахищеністю її членів перед зовнішніми факторами.
– Аналізуючи якісні показники сімей, відмічено, що середню сучасну сім’ю відрізняє: закритість, консервативність, дисгармонійність, корпоративність у відносинах.
– Прослідковується зростання кількості розлучень людей похилого віку.
– Збільшується кількість жінок незадоволених сексуальними відносинами з чоловіком.
– Збільшились скарги подружжя на сексуальні дисфункції, які детерміновані психологічними факторами.
– Погіршуються батьківсько-дитячі відносини. Відомий американський дослідник D.Bradshow рахує, що джерелом кризи сім’ї виступають батьківські норми, які, не дивлячись на розвиток суспільства, залишаються незмінними вже протягом 150 років.
Нормам, які вкорінились, характерні авторитарна, домінантна поведінка батьків, подавлення дитячих потреб, заборона прояву емоцій і почуттів, використання дітей для задоволення своїх незадоволених потреб, що в комплексі формує співзалежну поведінку і веде до дисфункційного розвитку особистості.
– Значна частина молоді орієнтована на повторний шлюб і позашлюбні зв’язки (у випадку, якщо шлюб невдалий).
– До сімей, які включені в “групу ризику” можна віднести:
1. По стажу шлюбу – молоду, літню сім’ю.
2. По віку подружжя – 17-20-річні, 38-42-річні, 50-64-річні.
3. Різниця в віці подружжя – 1-3 роки, 10-20 років.
4. Шлюби заключені по “вагітності нареченої”.
5. Сім’ї військовослужбовців, бізнесменів, безробітних.
– На фоні описаних тенденцій відбувається зниження цінності сім’ї, її зна-чення для особистості.
– В умовах економічної нестабільності, зниження матеріального достатку сім’ї, подружжя вимушене шукати інші форми заробітку (бізнес, інндивідуаль-но-торгівельна діяльність), що вносять зміни в життєві плани сім’ї і її функціо-нально-рольову структуру.
– Неузгодженість функцій і ролей збільшує незадоволеність шлюбом.
Встановлено, що багато з молодого, середнього і літнього подружжя незадоволені життям (біля 63%). 48% опитаних мають позашлюбні зв’язки, які їх влаштовують.
Задоволеність чи незадоволеність шлюбом залежить від багатьох складових, в яких людині іноді дуже важко розібратись. Найбільш складна сторона задоволеності сімейним життям заключається в тому, що людина може бути глибоко незадоволена сама собою. Ця прихована незадоволеність може переноситись на членів сім’ї (дружину, чоловіка, дітей). Роздратування, злість, викликані власними лінощами, слабкістю волі, неорганізованістю, невихованістю, можуть відбитись на взаєминах з оточуючим людьми. В таких випадках людина хворобливо реагує на критику власних недоліків. В практиці психологічного консультування шлюбнорозлучних сімей постає необхідність звертатись до діагностики задоволеності шлюбом. Виходячи із теоретичних і експериментальних даних, нами були виділені критерії, за допомогою яких ми визначали задоволеність шлюбом: а) якість подружніх відносин (рівень емоційних відносин в сім’ї, інтенсивність і зміст спілкування в шлюбі, відпочинок сім’ї): б) орієнтація на спільну діяльність в сім’ї. Участь подружжя в домашніх справах; в) відношення до грошей, матеріальне забезпечення сім’ї; г) значимість дітей в житті людини, дітність сім’ї, ступінь участі у вихованні дітей; д) значимість сексуальних відносин; е) рівень бар’єру перед руйнуванням шлюбу, лояльність по відношенню до розлучення; ж) наявність чи відсутність альтернативи шлюбу.
Крім того, були виділені соціально-психологічні фактори, які впливають на задоволеність шлюбом: вік, стать, тривалість дошлюбного знайомства, подружній стаж, кількість дітей.
З метою виявлення стабільності, задоволеності шлюбом було проведено експериментальне дослідження подружніх пар в віці від 20 до 60 років. Вибіркову сукупність складали 486 респондентів.
Як показало дослідження: більшість чоловіків і жінок (57%) в віці 20-30 років виявили середній рівень задоволеності шлюбом, 28% – низький рівень, 14% – високий рівень. Найменше задоволені партнери участю подружжя в до-машніх справах, сексуальними відносинами, матеріальним станом, емоційним відносинами і інтенсивністю спілкування.
У віковій групі 31-45 років – 56% мали середній рівень