Мені здається, що з цього роману ми розуміємо авторські особливості трактування любові. Цей твір вчить нас, що не можна бути впертим егоїстом, бо залишишся самотнім, без друзів, і тобі ніхто не зможе допомогти, якщо ти потрапиш у скруту. Адже в романі показано, як гордість Едварди вбила Глана. Але він теж був впертий. Якби хоч хтось із них переступив через свою впертість, усе закінчилося б щасливо.
Норвезький письменник Кнут Гамсун посiдає одне з почесних мiсць як поет кохання, митець, що вiдкрив i зобразив новi вiдтiнки цього почуття, показав його складний характер, суперечностi мiж його життєдайною i руйнiвною силами.
Вчинки героїв у романi К. Гамсуна “Пан” визначає через кохання. Головний герой роману лейтенант Глан живе вiдлюдником у лiсовiй сторожцi. Саме тут вiн почуває себе вiльним i щасливим. Серед людей йому незатишно, навiть задушливо. Вiн має душу вiдкриту красi i коханню, душу, яка цурається дрiб’язковостi, бо може осягнути вiчне: циклiчнiсть природи, її весняне вiдродження, лiтнiй розквiт, осiннiй сон. Вiн нудьгує серед товариства, що збирається у домi мiсцевого багатiя Мака. Розмови, що точаться тут про буденнi речi, не цiкавлять героя, адже вiн розумiє сутнiсть людей, розумiє iнстинктивно, як звiр. Невипадково в романi його погляд називають “звiрячим”. Цей погляд допомагає йому вiдчути iлюзорнiсть багатьох цiнностей i прагнень людського суспiльства. Його iдеал – природа, а що може бути природнiшим за кохання?
Кохання в романi зображується як непереборна сила, що не пiдвладна нi розуму, нi моральним законам. Це стихiя, яка не вибирає шляхiв, яка неминуче приносить жертви.
Кохання єднає Єву, дружину сiльського коваля, i лейтенанта Глана. Воно перетворює покiрну й безталанну Єву в особистiсть. Кохання дає їй сили, позбавляє страху. Вона нiчого не очiкує вiд Глана, не знає, чим закiнчаться їхнi стосунки, вона просто про це не думає. Вона сповнена довiри i нiжностi до коханого. I Глан вiдчуває чарiвнiсть її доброти, що дає йому вiдчуття щастя, хоча серце i душа Глана належать Едвардi. Стихiя кохання захоплює Єву i робить її своєю першою жертвою. Єва гине пiд уламками скелi.
Все трагiчно переплiтається. Порох пiд скелю пiдклав Глан, бо хотiв зробити незвичайне видовище на честь вiд’їзду барона, нареченого Едварди. Запалив порох Мак, якого мучили ревнощi. Вiн розрахував час, коли Єва опиниться бiля скелi. Людськi пристрастi, жорстокiсть i непримиримiсть руйнують життя, природу.
Едварда – сильна натура, що неспроможна пiдкоритися коханому. Для неї кохання – це боротьба. Тому її стосунки з Гланом нагадують поєдинок, в якому не може бути переможця. К. Гамсун пояснює нелогiчнiсть їхнiх вчинкiв силою пристрастi. Цi вчинки часто не розумiють навiть самi герої, але вони сповненi глибокого внутрiшнього змiсту. Бажання Глана привернути до себе